mysliwiec (mysliwiec) wrote,
mysliwiec
mysliwiec

Будителі Словеніі

( В додаток до посту Как будители добились Чехии с чешским языком. )

Занепад давньої княжої держави словенців – Карантанії (595–1180) – та германізація, що стала наслідком її входження до держави Рудольфа Габсбурзького, поклали початок багатовіковому періоду боротьби за ідентичність і власну історичну тяглість. З приєднанням словенських земель до Австрії тамтешні володарі вважали місцеве населення неосвіченими селянами-землеробами, яких вони намагалися долучити до європейської культури.
З початком епохи книгодруку всі книжки виходили переважно латиною або німецькою, аж доки 1546 року Прімож Трубар не видав «Абецеднік» (Буквар) та «Святе Письмо», що дало початок формуванню словенської літературної мови.

Перебуваючи у складі Австрії, а згодом Австро-Угорщини, словенці мали можливість повною мірою скористатися принадами просвітницького абсолютизму. Попри те що на зорі Просвітництва 80% населення словенських земель становили селяни, частина з них їхала здобувати освіту до Віденського й Празького університетів. Повернувшись, вони не втратили своєї ідентичності й утворили основу так званих будителів людства, себто першопросвітників власного народу.
1782 року Антон Лінгарт (1756–1795) видав «Історію крайнського люду та його мови», яку вважають першою спробою подання минулого словенства. 1808-го в містечку Лютомер було створено перший «табор» – культурно-просвітницьке об’єднання, яке мало на меті відродити дух і пам’ять словенства («народна справа»).

В основу ідеологічної програми словенських «будителів» Габсбурзької доби було покладено тезу про боротьбу за стару правду («Boj za staro pravdo»), тобто за визволення селянина з-під гніту німецьких поміщиків («Землю назад!»), індивідуальне господарювання, його просвіту.
Недарма словенці досі вдячно згадують Наполеона Бонапарта і перебування французів у своєму краї в 1807–1809 роках. Тоді французький імператор, заохочуючи антигерманський спротив словенців, підтримував запровадження словенської мови у школах та видання пам’яток фольклору і культурне пробудження селянства.
Час початку масової народної просвіти дав словенцям їхнього найславетнішого поета Франце Прешерна (1800–1848). Уривок із його вірша «Здравиця» є сьогодні державним гімном Республіки Словенія.

Напередодні «Весни народів» 1848 року на словенських землях завдяки тамтешнім селянським громадам постала низка «таборів», до яких долучалися й деякі нащадки німецьких переселенців. Попри своє походження, подеколи вони співчували словенцям, допомагаючи як матеріально, так і духовно. Імена барона Жиги Зойса, доктора Янеза Бляйвайса, публіциста Андрея Айншпілера в їхній пам’яті стоять поруч із поняттями честі, самосвідомості й самоповаги. Доктора Бляйвайса вдячні сучасники назвали батьком словенської нації.
Варто зазначити, що ці люди, опанувавши словенську мову, пізнавши їхнє минуле і фольклор, почасти ставали на бік «покріпачених». Однією з перших словенських жінок-поетес є Фані Хаусман, а творцем словенського війська у 1918–1919 роках був генерал Рудольф Майстер.

Подих «Весни народів» дав імпульс слов’янському пробудженню. У словенських містах Любляна (Лайбах) та Целовець (Клагенфурт) почали видавати десятки часописів задля «забави і просвіти», «пробудження народу»: «Селянські і робочі новини», «Новини», «Цельські новини», «Словенський церковний часопис».
1848 року Матья Майяр написав політичну програму «Об’єднана Словенія», що стала підґрунтям для формування нації.

Важливим чинником еволюції владних еліт у Словенії була наявність представників усіх трьох станів біля керма держави і залучення гуманітарної еліти до її будівництва та урядування.
Наприклад, за часів Австро-Угорської монархії знаними філософами-державниками були священики Антон Мартін Сломшек (1800–1862) і Янез Евангеліст Крек (1865–1924), які не лише розробили ідеологію словенського консерватизму, а й поширювали знання поміж селянства – найбільшої тоді часини суспільства.
Виступаючи як духовні особи, публіцисти, поети, вони наголошували на моральному аспекті проблем словенства, на потребі згадування й пошанування славетних пращурів та єднанні навколо базових цінностей: дім, нація, Бог («Naљe geslo je: Dom, Narod, Bog»).
Антон Мартін Сломшек писав: «Нехай віра свята і мова материнська будуть ключем до відродження».

Повністтю тут: Мала держава з великим духом
Єднання всіх станів та конфесій словенства стало основою розвитку Словенської держави

Tags: кажущееся и действительное, факт
Subscribe

  • Post a new comment

    Error

    default userpic

    Your reply will be screened

    Your IP address will be recorded 

    When you submit the form an invisible reCAPTCHA check will be performed.
    You must follow the Privacy Policy and Google Terms of use.
  • 2 comments