" Все це нагадує мені старий-старезний радянський анекдот:
Бригадир лісорубів Пєтров пише на радіо заявку, просить передати Концерт Хіндеміта для альта з оркестром.
З радіо йому відповідають:
-«Товаришу Пєтров, не вийо…ся, слухайте вальс «Амурскіє волньі»".
"Не встигла медіа-спільнота вкупі з громадськістю перетравити новації, як пролунав грім із ясного неба: Валерій Хорошковський продає «Інтер» Дмитрові Фірташу.
Загальновідомо, що «Інтер» – дотаційний канал (як і всі в Україні): заробляє мільйонів 100 на рік, витрачає 170.
Отже, якщо це не бізнес, то що? Tertium non datur: або бізнес, або пропаганда...
Цінність «Інтера» не в механічних пунктах рейтингу, а в його символічному значенні. Перша кнопка – вона і в Африці перша. Є фантомна м’язова пам’ять, хоча навряд чи хтось, включно з маркетологами, сьогодні згадує, що давним-давно на цих частотах мовив 1-й канал ЦТ СРСР, а потім – «Первый канал Останкино». Це територія вікопомної програми «Время» – телевізійної версії газети «Правда», а потім сміливих, за межами дозволеного, програм «Взгляд», «Пресс-клуб», «До и после полуночи»...
Все одно, «Ґаваріт Масква!» Додати до цього демонстративну російську мову нинішніх брендостворюючих програм… Це як смак старої «лікарської» ковбаси, напою «Буратіно», запах бабусиних парфумів. У такому контексті офіційний слоган «Головний канал країни» потребує уточнення: «якої країни?»."
Повністтю тут: