mysliwiec (mysliwiec) wrote,
mysliwiec
mysliwiec

Зустрічі єврейських діячів з Головою Директорії С. Петлюрою в Кам’янці 17 липня 1919 року

Первым говорил на еврейском языке раввин Гутман:
Религиозные обычаи требуют, когда видят Председателя народа, то говорят молитву:
"Благословен Тот, кто отделил от своей чести человеку ".
Во времена царизма у него такого случая не было, и он не смог бы выразить такую молитву,
как Власти опоганившей часть божества в себе еврейскими погромами.
У большовиков он тоже не мог выразить свою молитву, понеже они вполне осквернили
божество.
Теперь он высказывает эту молитву с легким сердцем, ибо содержание и состав Правительства намечается демократическим,
при которой еврейскому народу будет легко жить.
Лучшим доказательством этого является то, что Украина является
первой страной, в которой есть еврейской министр"...

Оригинал взят у oksana107 в Петлюра

1919 р. - Повідомлення про зустрічі єврейських діячів із С. Петлюрою в м. Кам'янець




(ЦДАВОВУ, Ф. 2060, Оп. 1, Спр. 18а, Арк. 5-9. Машинопис.)

Повідомлення про зустрічі єврейських діячів з Головою Директорії С. Петлюрою в Кам’янці

17 липня 1919 року

Копія


Переклад з єврейської мови

До пана Міністра єврейських справ

Доклад делегації єврейського населення, бувшої у Пана Головного Отамана 17 Липня ц.р.

Пан
Головний Отаман починає промову тим, що він прохав Міністра Внутрішніх
Справ і Міністра Єврейських Справ, щоб до нього прибула делегація всього
єврейського населення, а не від партій, щоб переговорити про бажання п.
Головного Отамана й про бажання представників єврейського населення як
найкраще упорядкувати мирне сожиття цих двох народів.

Бесіда була не политичною, але зовсім відсторонити политичний мент є неможливим.

"Большовизм
існує, це хвороба, але большевизму не буде, тому що він не має корінів
на Вкраїні, де 84% населення це - селяне. Протиєврейські ексцеси - це
результат роздратування, викликаного провокацією. З провокацією я буду
нещадно боротися як з огляду державного, так і з погляду військового. Я
добре розумію, що козаки, котрі грабують, з людей військових
перетворюються в простих бандітів. Козаки це вже розуміють і самі
вживають проти цього заходів. В зв’язку з розвитком наступу нашої армії я
буду вимагати від інспектури і військового начальства, щоб вони вживали
самих рішучих заходів в боротьбі з погромами."

В Галичині євреї
йдуть разом з українцями. Поляки їх однаково переслідують, а Галицьке
Суспільство дуже оцінює цю спільну працю. А також і наші козаки звернули
свою увагу на це. Він хоче слово від делегації, що вона буде впливати
на той бік фронту. Він розповсюдить по той бік фронту свої телеграми і
телеграми єврейського Міністра. Він буде впливати на повстанців, що
треба жити в повній згоді з єврейським населенням. Треба боротися з
большовиками, але боротьби з євреями він не допустить. Йому відомо, що
большовики хтять деморалізувати українську армію, навіть асігнували для
цього мільйони грошей. Йому відомо, що большовики грабують єврейське
населення, так було в Солонківцях, і він радив представникам єврейського
населення Солонківців звернутися до Єврейського Міністра, доставити
йому спис шкід, а Міністр вже буде дбати, щоб уряд асігнував необхідні
кошти. Поки що він видав їм допомогу на кілька днів. Він хоче почути від
делегації слово, котре переконало би його, що єврейське населення
допоможе йому в боротьбі з большовиками. Але окрім боротьби з
большовиками, Україна веде боротьбу за свою самостійність. Євреї весь
час підтримували Українську самостійність. Він прохає і надалі
підтримувати його в цьому. Війську необхідні набої, і він прохає
допомогти дістати їх через Румунських євреїв.

Крайз говорить: як
би не хтіли обійти политичний мент, це є неможливим, понеже делегація
складається з слідуючих осіб: Равина Гутмана - представника Кам’янецької
ордотоксії; Кнейдермана - представника Кам’янецької Єврейської Громади;
Альтмана - представника сіоністів і Громади; Крайза - представника
трудових кол; Драхлера - представника Поалей-Ціон і Богарада -
представника Бунда і з’єднаних соціалістів.

Головний Отаман заявив, що готовий з задоволенням вислухати кожного.

Першим
говорив на єврейській мові равин Гутман: релігійні звичаї вимагають, що
коли бачать Голову народа, то говорять молитву: "Благословен Той, хто
відділив від своєї честі чоловікові". За часів царизму у нього такого
випадку не було, і він не зміг би висловити таку молитву, як Владі,
опоганивший частину божества в собі єврейськими погромами. У большовиків
він теж не міг висловити цю молитву, понеже вони цілком опоганили
божество. Тепер він висловляє молитву з легким серцем, бо зміст і склад
Уряду намічається демократичним, при котрім єврейському народові буде
легко жити. Найкращим доказом цього являється те, що Україна являється
першою країною, в котрій є єврейській міністр. Большовизм був, з погляду
святої Тори, свого роду Вавилонське Стовпотворіння, покоління котрого
було покаране потопом, понеже не могло існувати. Також і большовизм,
бажаючи підкопатися під грунт, на котрім тримається релігійна чатина
єврейства, не міг користуватися симпатіями цеї частини. А тепер, перед
тим, як висловити молитву, він вимовляє клятьбу від імені всіх
єврейських святинь, що  у віруючій частині єврейства не має місця для
большовизму. Він бажає і вірить в божу силу, що Україна буде самостійною
країною, і від імені святого Бога він прохає світлого отамана не
допустити в місцях, куди увійде українське військо, сумних днів для
євреїв, і, піднімаючись разом з всієї делегацією, а разом з Головним
Отаманом, він говорить молитву: "Благословенний, відділивший з своєї
чести чоловікові" (весь час і в час промови молитви равин був у
ярмолці). Промова перекладена на українську мову представником трудових
кол Крайзом.


Альтман: "Я -
представник Громади і сіоністів, особливо остатніх. Як вільний
громадянин Української Республіки, перед вільним Головним Отаманом я
буду говорити вільно, хоч би і несолодкі були мої слова. Ми, сіоністи,
дивимось на український народний рух як на сіоністський рух, і ми не
можемо не привітати його. Ми вітаємо його і бажали би всіма можливостями
підтримувати його. Ми терпимо разом з вами сотні років і вже хотіли би в
купі з вами радуватися. Єврейський нарід страждає на протязі двох тисяч
років невірування і навчився бути добрим громадянином. А пан Головний
Отаман добре знає, які ми добрі німецькі, французькі, англійські і
американські громадяни. Ми, сіоністи, не можемо стояти за большовизм, ми
віримо в большовизм меньш як хто-небудь, але коли кажуть, що їх
штовхають погроми з цього боку і примусова мобілізація - з другого". Як,
наприклад, він показує на Оринівський погром і як провокуюче явище.
Взагалі після Проскурова легка можливсть була дати себе провоцірувати.
Неможливо тільки обвинувачувати євреїв, котрі йдуть до червоної армії,
треба також осудити ті причини, котрі штовхають їх туди. Як приклад, він
показує на те, що Галицьке Єврейство йде вкупі з українцями проти
польських погромів. Тепер мусить провадитись така політика, щоби і вовк
був ситий, і цап цілий. Коли хочуть, щоби наша інформація мала
відповідний вплив на той бік фронту, то необхідно усунути такі випадки,
які були, наприклад, в Китай-Городі. Що торкається зброї, то такої у нас
зовсім нема, бо вона своєчасно була відібрана.

Кнейдерман:
вказує, що коли би євреї хотіли роз’їзжати по селах купувати набої, то
це було би неможливим. Прикладом він приводить той факт, що місто
Кам’янець голодує в той час, як в дванадцяти верстах від міста можна
купити хліб, і ніхто не відважуться їхати, боячись бути забитим по
дорозі.

Головний Отаман відповідає: він вжив і вживе всіх
заходів, но в один день нічого не можна зробити, тим більш провокація
росте. Він вживає заходів через інспектуру і військове начальство. Копія
його наказів стане відомою делегації через єврейського Міністра. Тепер
опреділюється судьба всіх народів, і вона знаходиться в руках 4 осіб,
котрі собою являють Антанту. "У єврейських колах є можливість увійти в
відношення з Західною Европою, ви можете сказати, що ви йдете разом з
Україною і добиваєтеся признання самостійності України."

Крайз,
з’ясувавши, що він являється представником єврейських ремісників і
дрібних крамарів, цього єврейського селянства в місті, котрому при
будуванні Української держави суджено відіграти більшу роль, як
єврейському робітництву, дуже зруйнованому завдяки остатним подіям,
вказав, що вони стоять міцно на принципі Української Самостійности і
незалежности України. Ця позиція ремісників має національний і
економічний грунт. Ремісники є єврейські націоналісти, і для них ясно,
що для їх економіки згубним є большовизм. Рівним чином і влада великої
буржуазії, котру веде за собою Денікін, поставить в тяжчі обставини
ремісників. Тільки в демократичній директоріяльній Україні ремісники
зможуть жити і розвиватися. "Тому ми беремо участь в державнім будуванні
і хочемо брати участь і в майбутнім. У нас для цього є сили, у нас є
велика і гарна інтелигенція. На жаль, декотрі Міністерства неприязно
відносяться до євреїв і навіть звільняють служачих євреїв. Ми цілком
підтримуємо нинішній уряд, пітримуємо Єврейського Міністра т. Красного,
котрий по своїй партійній окрасці являється виразником волі єврейського
трудового народу. Ми особливо зацікавлені в тім, щоби особа, керуюча
здійсненням національно-персональної автономії, котру завоювала
єврейська демократія, щоб була демократом. Погроми, від котрих особливо
страждає єврейська біднота, є наслідком діяльности чорносотенних
елементів, вкорінившихся у військо, урядові органи і міліцію. Необхідно
зняти з фронту наші частини, реорганізувати їх і вигнати з них
чорносотенців, а вперед треба пустити Галичан, добре дісціплінованих,
котрим погромна хвиля чужа. Інститут інспектури ми знаємо і покладаєм на
нього великі надії, но треба для постійного контакту армії з єврейським
населенням утворити поруч з загальною інспектурою і єврейську.
Ремісники вже беруть участь в обороні краю. Спілки ремісників працюють
по постачанню армії. Ремісники готові виконати обов’язок громадян і
вступити до війська, але вимагають утворення в армїі такої атмосфери,
при котрій українець не дивився би на єврея-козака, як на ворога."

Драхлер:
"Я, представник політичної партії, не рахую можливим говорити про
судьбу українського визвольного руху, не торкаючись політики. Коли ви,
Пане Головний Отамане, стоїте на чолі Уряду, а не Гетьман Скоропадський,
це саме є політичне явище - наслідок певної політичної сітуації.
Неможливо по-обивательськи творити державу, а необхідно мати під собою
політичний грунт. Я не буду зупинятись на політичних помилках
української політики до Гетьмана, зупинюсь тільки на головних етапах
Директоріяльної політики, котру ми, Поалей-Ціон, проробили разом з вами
від Вінниці до Київа і назад до Вінниці. Як єврейський соціяліст, я
страждав душою за ту позицію, котру заняли представники національних
меншостей на урядовім конгресі. Орієнтуючись на большовизм, вони просто
не оцінили як слід соціяльну кон’юнктуру України. Але правдивим було їх
політично-етичне почуття, котре відштовхнуло їх від вас. Ваше політичне
вагання утворило дві України - паперову і дійсну. Трудовий Конгрес і
житомирський погром - найкраща ілюстрація цих двох світів. Ми глибоко
переконані і маємо досить фактів, що Житомирський і Бердичівський
погроми виникли проти волі Уряду. Зараз же після Житомирського погрому
російські і польські чортосотенці хвалилися: "Задуманий погромний плян
нам прегарно вдався - і кінець Україні". Но Уряд винен своїм
замовчуванням погрому. Уряд, котрий став на соціялістичний шлях, повинен
вдуматися в погромне питання. Він повинен був зрозуміти, що погроми є
наслідком такої високої реакційної температури, від котрої будуть таяти
найкращі соціяльні обіцянки... Но цей струмінь лави, я переконаний,
відштовнув Директоріяльний Уряд від Київа по той бік Збруча. Повстання і
обстріл селянами відступаючих Директоріяльних частин - це не є
випадком, а наслідком вагаючоїся політики. Відступ від Київа по той бік
Збруча було нашою жахливішою соціяльною і національною трагедією. Ви,
носителі національного звільнення, залишилися без народу, за котрий ви
хотіли боротися, а ми, представники єврейського робітництва, котре
хотіло разом з вами будувати звільнившуюся Україну, залишилися без
робітників. І зробилося це завдяки тому, що ваші дії розійшлися з
обіцянками, і це відштовнуло неукраїнське населення з правдивого шляху
спільної праці за вільну Самостійну Україну. У теперішнім наступі від
Збруча на Київ новий соціялістичний Уряд намагаєтья запобігти попередній
помилці. При першім вступі на українську територію Ви сурово наказали
не терорізувати селянство. Завдяки цьому вам вдалося почасти виграти
допомогу села. Але коли ми переходимо до вашого просування по містах і
містечках, ми констатуємо, що боротьба Уряду з погромами не дала ще
належних наслідків. Жахлива картина Проскурівської та Фельдштинської
різні утворила в єврейському населенню переконання, що ваш новий наступ
може їм принести ці самі муки. Перший раз заняття міста Ориніна вашою
військовою частиною в травні місяці тільки підтвердило жах єврейського
населення. Оринівський погром страшний не кількістю жертв, а своєю
дикістю і садизмом. Коли якийсь отаман оголює бороду єврея і примушує
його проковтнути її, коли инший отаман примушує старуху семидесяти років
танцювати круг трупа її забитого сина і при цьому співати: "Ще не
вмерла Україна" - це погром не фізичний, но моральний; це погром,
споганюючий почуття людини, а такі отамани далеко козаків не
поведуть. Сумні події гнали єврейське населення на старий шлях. Найбільш
сильні хапалися почасти за самогубство, почасти - за зброю проти
Директоріяльного війська, слабі - за поди і пивниці. Наша партия стоїть
на старовиннім погляді, що єврейська демократія нарівні з українським
народом заінтересовані в самостійности вільної України. На той же шлях
ми кличемо широкі єврейські маси й організоване єврейське робітництво.
Ця боротьба нашої партиї потребує відповідної допомоги і відгуку, самої
енергійної боротьби Уряду і військового головного Командування з
єврейськими погромами. Я глибоко переконаний, що не тільки ми, но вся
єврейська демократия діями візьме саму активну участь в боротьбі за
звільнення країни. І в рядах армії єврейський козак рука у руку буде
воювати - носити свою кров і життя на алтар національного і соціяльного
звільнення України".

Боград: "Щоб не повторити те, що говорили
мої товариші, я заявляю, що я - представник Бунду і з’єднаної єврейської
соціялістинчої партії. Бунд є та партія, котра завжди мала і тепер має
найбільший вплив серед єврейської демократії, тому що вона фактично є
лише єдина соціял-демократична партия, круг котрої групується все
робітництво. Між єврейськими партиями, повинні Ви знати, пане Головний
Отаман, виник розкол. Комуністичні частини цілком вийшли з партії і
утворюють тепер комуністичну спілку. Бунд як Бунд залишився на позиції,
котра Панові Головному Отаманові відома ще з Трудового конгресу, - це є
лінія, котру вели інтернаціоналісти і бундісти, сторінники Литвака. При
цьому я повинен замітити, що після виступу т. Винниченка на Трудовім
Конгресі, коли він обвинувачував демократію меншости в неприйманні
участи в Уряді, що мало вплив на поправіння політики, багато членів
Бунда і з’єднанців були з цим згодні, бо Уряд, з свого боку, не виявив
урядові влади по відношенню до Бердичівських погромщиків, що впливало
відштовхуюче на демократію. Тепер Бунд і з’єднані єврейські соціялісти
не хочуть зробити цю помилку. Ми стоїм тепер перед вільною Самостійною
Українською Народною Республікою, коли хочете, то вже тільки по одному
тому, що нема з ким федерувати, не з большовицько-комуністичною Росією,
як не з імперіялістичною Антантою. Тільки демократия Українського краю
може утворити вільну і самостійну Українську Народню Республіку. Уряд в
теперішнім складі, як соціялістичний, нами підтримується, - то дозвольте
мені, Пане Головний Отамане, сказати Вам те, що треба сказати. Бунд мав
революційну мужність при царизмі висловити то, що йому треба було
сказати, і в Кам’янці за часів комуністичного ісполкому ми знову мали
мужність разом з українськими С.Д. і С.Р., Російськими С.Д. і С.Р.,
об’єднаними єврейським соціялистами і Поалей-Ціон подати меморандум
комуністичному ісполкомові, вимагаючи соціялистичних прав. Тепер, при
соціялистичнім Уряді, ми не можемо не звернути увагу, що соціялисти
пануючої націії можуть легально продовжувати свою працю, а єврейські
соціялісти, котрі потягнулись було за комуністичною течією, но зараз же
повернулись  назад, не можуть мати легального існування, не кажучи вже
про проведення якої-небудь соціялістичної праці. Прикладом приведу
одного нашого товариша Пістермана, за котрого центральне Бюро, з’єднаний
Бунд, професійна спілка торгово-промислових служачих, робітничий клюб і
інші гарантують, свідчать, що він вийшов від свойого чотирьохтижневого
комунізму; більш того, сам Міністр Праці Безпалько теж хоче поручитися
за нього, але все ж при соціялістичнім Уряді цей товариш не може бути
легалізований, в той час як українські соціялісти з подібними, а може з
ще тяжчими гріхами, вільно походжують і продовжують свою працю. Я також
не можу не вказати на факт, котрий находиться, з мойого погляду, в
компетенції Головного Командування. Ви, Пане Головний Отамане, вказуєте і
ми підтверджуємо, що великий відсоток єврейських робітників знаходиться
в комуністичній армії, котра бореться проти самостйности України. Но,
Пане Головний Отамане, українських комуністів є не менша кількість, як
єврейських, коли не більша, котра бореться проти самостійности своєї
нації, а вони такі ж злочинці, як єврейські комуністи, як не більш, з
національного погляду, але вже беручи в полон єврейських
червоноармійців, їх розстрілюють, а українських звільняють, а часто
довіряють їм відповідну працю. Такий засіб боротьби, з нашого погляду, є
антисемітським, з котрими Республіканський Уряд і Армія повинні
боротися. Я ще повинен вказати Панові головному Отаманові, що Бунд і
Об’єднані єврейські соціялісти не можуть звернутися до всесвітнього
єврйського народу, як цього бажав би Пан Головний Отаман від Равина,
Сіоністської громади і сіоністів. Ми можемо говорити тільки з
демократією, а коли, Пане Головний Отамане, бажаєте від нас бесіди з
демократією по той бік фронту, то це залежить цілком від Вас, Пане
Головний Отамане. Утворіть такі умови, котрі нас не діскредітірували в
очах демократії по той бік фронту за наш український державний погляд.
Утворіть правдиву, чисто витриману соціялістично демократичну атмосферу,
і я запевняю Вас, що демократія по той бік фронту не буде чекати нашого
заклику, а сама до нас прийде. Я хочу ще підкреслити, що ми підтримуємо
єврейського Міністра Красного. Це найбільш відповідаюча в теперішній
мент особа, котра може і повинна бути на цьому посту. До того часу, поки
єврейська демократія не призначить иншу особу, ми входимо в Раду
Міністра Єврейських Справ і підтримуємо його. Ми, Пане Головний Отамане,
свою початкову демократичну працю зробили й йдемо навіть далі, тепер
ваша черга".

Відповідаючи представникам єврейського населення,
Головний Отаман дав своє слово, що він всю силу свого авторитету
використає для того, щоб усунути всі ексцеси проти євреїв, котрі
перешкоджають державній праці. Отаман буде рішуче боротися з
хуліганством. Цієї боротьби вимагає і селянство, котре хоче твердої
влади. Отаман просить широко в пресі сповістити про те активне
підтримування, котре виявляє єврейське населення, спільно з ним утворити
сприяючі обставини для мирного сожиття братерських народів, просить
допомогти Україні стати на ноги. Відносно участи євреїв в Армії, Отаман
підкреслив, що в Ушицькім і Могилівськім повітах єврейські делегації
просили Отамана мобілізувати для армії і євреїв козаків. Що торкається
Оринінських і Кам’янецьких подій, то агітацію за погром вели між
козаками ліві С.Р. і незалежники з першого Кам’янецького Ревкому.


Орігінал за належними підписами
З оригіналом згідно:
Директор Департаменту
Загальних Справ (підпис)

22 липня 1919 р.

Начальник Відділу (підпис)

Tags: документ, судьба и образ, факт
Subscribe

  • Post a new comment

    Error

    default userpic

    Your IP address will be recorded 

    When you submit the form an invisible reCAPTCHA check will be performed.
    You must follow the Privacy Policy and Google Terms of use.
  • 0 comments