mysliwiec (mysliwiec) wrote,
mysliwiec
mysliwiec

Наймані брехуни

Оригинал взят у shoemaker17 в Наймані брехуни
"Че это вообще было? Какой-то е...ный стыд... Значит, базар. На базаре – палатки. В палатках – продавцы с кислыми минами. Рядом – "мытци". По другому вас назвать вообще нельзя.


Ото поїхав великий друг українців Азаров до Москви і думає: що б такого приємного сказати другу Путіну?


Ну, скаже, що він "тоже русскій" – мало. Бо Путін же ж і не повірить. Мало того, що у прем'єра очі якійсь розкосі, то ще й папаша – Ян. А родове прізвище Пахло, хтозна, чи не походить від чеського: Пахал або Пахл.

От і не вигадав наш прем'єр нічого мудрішого, як здати Путіну державну таємницю. Мовляв, в Україні проживає цілих 20 мільйонів росіян, а щоб перетворитися нам на стабільну європейську державу необхідно аж 50 років.

Як же тут було Путіну не зрадіти? Досі він знав, що в Україні живе 17 мільйонів росіян. А тут – такий приріст, коли в самій Росії демографічна катастрофа.

Ну, а 50 років – це взагалі чудово. Саме стільки років ще можна тримати у своїх обіймах "мать гарадов русскіх".

Азарову, правда, не дивина, старечий маразм, тяжке дитинство, освіта маркшейдера. Але Путін такі стратегічні речі, як кількість росіян у тій чи іншій країні, мав би знати, як свої п'ять пальців. Першого разу він сплутав мільйони з процентами, а тепер просто скромно змовчав і не виправив старого.

Хоча і 17% – це вже давно застаріла цифра. Зараз в Україні росіян не більше 12%.

Але я от думаю: про чиї інтереси у першу чергу думає цей "русскій чєлавєк", відвідуючи Москву? Ну, от ставлю я себе на його місце. Допустимо, обрали мене прем'єром, скажімо, Буркіна-Фасо.

То що б я не створив для своїх земляків принаймні вигідну офшорну зону? Чи не дав би пріоритет українським фірмам при добуванні газу?

Не кажу вже про "русскіх" на чолі стратегічних міністерств.

Отака, друзі, дурня на високому рівні. А на нижчому – взагалі повна шизуха. Ми тут недавно обурювалися, що два поляка на радіо невдало пожартували про українок.

А от "южнорусский пісатєль", як він себе величає, Дмітрій Бунєцкій так збісився, побачивши вишиванки на фестивалі "Країна мрій", що не кожен бугай на червоне так зреагував би.

"Че это вообще было? Какой-то е...ный стыд... Значит, базар. На базаре – палатки. В палатках – продавцы с кислыми минами. Рядом – "мытци". По другому вас назвать вообще нельзя. "Мытци" с не менее кислыми минами читают свои произведения. О качестве произведений я умолчу, это сейчас несущественно. Где-то сбоку завывает Антон (Антин, бл...ть, с какого х...я он Антин, если все мое детство в рекламе он был Антоном и не вые...ался?) Мухарский, пытаясь шутить о порошке "Тайд" и самоидентифицируясь как Орест Лютый (еще один выб...док странной националистской попытки заработать бабла на собственном трупе). Возле Антона (су...а, Антин!) уныло топчутся Капрановы, пытаясь распродать свой романчик.

Капрановы в вышиванках. Интересно, они их стирают? Каждый день – или у них в шкафу висит по двадцатке вышиванок? И ещё – у каждого свои, или делят на двоих? А гигиена? А грибки? Или это тоже общее? А трусы? А х...й?"

Нормально? Не знаю, чи це та сама потвора є ще й редактором київської газети "Точка", але теж Дмітрій Бунєцкій.

То я, так скажу, ті поляки нехай заховаються зі своїми жартами.

Але прибацані люблять гуляти парами. Владімір Корнілов вирішив теж бризнути порцію отрути на аборигенів. Його синочок, виявляється, морально постраждав, бо – о кари небесні! – "читал он виршик, являющийся вольным (я бы сказал, слишком вольным!) украинским переводом бессмертного маршаковского "Вот какой рассеянный"! Причем автором, согласно данной книжечке, значился не Маршак, а хозяин издательства "Абабыгаламага" Иван Малкович".

Ну, брехати Корнілову "нє впєрвой", це вже, як води з калюжі напитися. То чому б і зараз не дотриматися традиції? Ото й збрехав, що автором "значился" Малкович, бо Малкович лише переспівав відомого вірша, перекласти якого дослівно неможливо бодай тому, що в українській мові немає слова "розсіяний". Не було б цього слова і в російській мові, якби малороси Прокопович та Яворський не скалькували його з німецької.

В українській маємо "роззяву". Відповідно, український варіант вірша відрізняється від оригіналу. Але нагадую, йдеться не про переклад, а про переспів. І якби Корнілов був людиною послідовною, то звернув би свій праведний гнів не тільки на Малковича, але й на пушкінські переспіви казок братів Грім та переспіви англійських казок Аксаковим і Львом Толстим.

А як може миритися праведна душа кремлівського соловейка з тим, як спотворив Алєксєй Толстой "Піноккіо"? А що зробив Борис Заходер з Вінні-Пухом? А Чуковський з "Доктором Дулітлом"? А Волков з країною Оз? Це ж просто вужас!

А щоб бунєцкім і корніловим сумно не було, партія одного регіону розвісила по всьому Криму свою рекламу, проілюстровану фотографіями російських письменників, художників, учених і політиків. Очевидно, щоб у першу чергу Росії сподобатися. Так, мовби й не було в Криму ніколи жодного українського чи кримськотатарського письменника. Звичайно, не рахуючи Чехова, чиїми віршами захоплюються регіонали.

Можна лише уявити, яку радість відчують російські туристи, відвідуючи Крим. Хоча відвідувати його їм доведеться недовго при такій владі. Ідіоти продали росіянам дозвіл на добування піску з української прибережної зони, і береги Криму скоро почнуть поволі зсуватися в море. Бо варвари, які прийшли до влади, живуть лише одним днем. Завтра – хоч і потоп. Головне – зараз бабло зрубати.

Юрій Винничук

джерело
Tags: кажущееся и действительное
Subscribe

  • Post a new comment

    Error

    default userpic

    Your reply will be screened

    Your IP address will be recorded 

    When you submit the form an invisible reCAPTCHA check will be performed.
    You must follow the Privacy Policy and Google Terms of use.
  • 0 comments