mysliwiec (mysliwiec) wrote,
mysliwiec
mysliwiec

Хронология запрещения украинского языка

Оригинал взят у andreistp в Пятьсот лет рядом
Во времена возрождения украинской государственности в XVI-XVIII веках шло и бурное развитие украинской культуры. В этот период украинская культура совершила весомый вклад в копилку общеевропейской культурной традиции.

За четыре столетия козачества в Украине были созданы сотни художественных произведений, среди которых попадались очень талантливые и неординарные.

Грамматику Мелетия Смотрицкого (1577-1633) Ломоносов назвал "вратами учености"

"Лексикон" Павмы Беринды (умер 1632) в течении нескольких веков считался эталоном школьного обучения в изучении церковнославянского языка.


После Унии в Украине стала зарождаться талантливая и самобытная полемическая национальная литература: Герасим Смотрицкий, Иван Вышенский, Степан Зизаний, Клирик Острожский, Христофор Филалет, Мелетий Смотрицкий, Петр Могила, Захарий Копыстенский.

Они обращались к временам Руси как "золотой эпохи" в истории Украины и источнику легитимности прав украинского народа.

Процветала панигирическая литература: Себастьян Кленович, Демьян Наливайко, Касьян Сакович, Кирилл Ставровецкий, Лазарь Баранович, Иван Величковский и другие

Домашние библиотеки богатых украинских мещан насчитывали сотни томов книг.

Среди основных украинских летописей тех времен: Густынская летопись, Летописи Самовидца, Григория Грабянки, Самуила Величко.

В 1670-х г.г. игумен Михайловского Златоверхого монастыря, ректор Киево-Могилянской Академии Феодосий Софонович создал "Хронику", в которой отстаивал принадлежность исторического наследия Руси исключительно Украине.

В 1762 козак Стародубского полка Семен Дивович написал произведение "Разговор Великороссии с Малороссией", в которой провозглашал идею государственной самостоятельности Украины.

В 1783 поэт Василий Капнист в "Оде о рабстве" заклеймил закрепощение украинских крестьян российским царизмом.

Культура Украины XVI-XVIII вв. по уровню интеллектуальных и культурных достижений стояла вровень или выше соседних европейских стран.

Особое значение имело существование Острозской академии с 1576г. и Киево-Братский школы (впоследствии академии), где обучалось более двух тысяч студентов

После Переясловского соглашения Украины с Московией, в последную начали отправлять людей для создания образовательной системы в Московии.

В частности, выходец из Киевщины писатель Епифаний Славинецкий (умер 1675) основал в 1653 первую в Московии греко-латинскую школу и был ее первым ректором.

Абсолютное большинство церковных иерархов в отдаленных землях Московского царства составляли украинцы, например, сын козацкого сотника с Киевщины монах Даныло Туптало (1651-1709) был канонизирован как Димитрий Ростовский.

Были популярны такие авторы светской литературы, как Симеон Полоцкий, Григорий Кописький, философ Феофан Прокопович (1681-1736), ректор Киево-Могилянской академии, который всегда подчеркивал, что Киев усилиями Мазепы стал "новым Иерусалимом". В 1716 он переехал в СПб где пытался гуманизировать нравы новосозданной северной страны.

В Украину уже в XV веке началась реконструкция памятников времен Руси и строительство новых каменных храмов. Среди архитекторов здесь следует отметить: Стефан Ковнир, Иван Григорович-Барский, которые создавали украинское барокко. Развивалась иконопись и графика.

Известнейшими художниками Российской Империи были украинцы Дмитрий Левицкий, Владимир Боровиковский, Антон Лосенко

Композиторы украинцы Дмитрий Бортнянский, Максим Березовский и Артемий Ведель.

Но чем часто заканчивалось для них работа в российской империи? Царизм запретил исполнять произведения М. Березовского, уничтожил многие его рукописи, А. Веделя арестовали за якобы карикатуру на царскую семью…

Вообще отказался сотрудничать с царизмом украинский философ Григорий Сковорода.

Культурное достояние украинцев были реализованны за счет массового образования, достигнутого в козацкие времена. В середине XVIII в. иностранные путешественники писали, что большинство мужчин и часть женщин в Украине была грамотными. Для сравнения - в XIХ в. после российского господства продолжительностью в несколько поколений грамотных было меньше 20% населения.

Первое Пересопницкое Евангелие на украинском языке было напечатанно на Волыни в 1561 году. Только в 1820 Евангелие было напечатанно на болгарском языке, в 1847 – на сербском, 1876 на российском языке.

В то время как уже в первой половине XVII века в Украине выходили сотни наименований книг в год, в Московии печатались единицы. При этом московский царизм не забывал воевать с книгой, которая издавалась в Украине, объявляя её неправильной:

1627 - царь Михаил Романов и его отец и соправитель Патриарх Филарет собрали и уничтожили книги украинской печати. Дикарские костры загорелись на улицах Москвы.

В 1662 царь Алексей приказал сжечь напечатанные в Украине "Учительное Евангелие" Кирилла Ставровецкого.

В 1667 при заключении Андрусовского договора царь поставил условие запрета печати украинских книг на польских территориях.

В 1677 патриарх Иоаким приказал выдирать из украинских книг страницы, отличающиеся от московских.

В 1689 и 1693 пытались запретить печать в Киево-Печерской типографии.

В 1690 в Москве снова жгли костры из книг П. Могилы, К. Ставровецкого, С. Полоцкого, Л.Барановича, А. Радзивиловського, И. Гизеля и других богословов и ученых.

В 1693 Московский патриархат запретил ввоз украинских книг в Москву.

Перепись 1740-1748рр. свидетельствовала, что в Украине было более тысячи школ. Впоследствии все было ликвидировано. В 1759 запретили печатать украинский букварь. В Киево-Печерской Лавре и Киево-Могилянский академии в XVIII веке случилась череда поджогов, где было уничтожены документы о правах Украины и украинской Церкви.

В начале XIХ века Павел I запретил строить в Украине Церкви в стиле козацкого барокко, в частности типичные для козацкой архитектуры трибаневые церкви, вместо них начали возводить нетипичные для Украины церкви московско-казанского образца в так называемом синодальном стиле.

В 1817 в Европе даже в маленьких городах открывались университеты, в Украине закрыли Киево-Могилянскую академию, которая существовала до этого уже два столетия и открыли Киевский университет, про какой Уваров сказал - это мое творение, но я первый его закрою, если здесь не будут пропагандировать имперскую идею.

В 1831 в Украине отменили Магдебурское право.

В 1833 российские солдаты в мечетях Крыма конфисковывали и сжигали печатные документы, книги, манускрипты на татарском, турецком и арабском языках, где было много сведений и по истории Руси_Украины.

В 1862 в Украине было закрыты частные и воскресные школы для взрослых

В 1863 издан Валуевский циркуляр

В 1874 Эмский указ

В 1888 Александр III издал указ о запрете крещения украинскими именами

В 1889 в Киеве на археологическом съезде разрешали читать доклады на всех языках, кроме украинского

В начале 1900 гг. цензуре было предписано во всех книгах изымать из текстов такие слова как "козак", "Украина", "Украинский", "Сечь", "Запорожье" и другие, имеющие украинский национально-символическое содержание.

В 1908 г., через четыре года после признания Российской академией наук украинского языка "языком", а не "наречием", Сенат объявил украиноязычную культурную и образовательную деятельность вредной для империи. В 1910 по приказу Столыпина были закрыты все украинские культурные сообщества, издательства, запретили читать лекции на украинской языке…




* * *
Більше (докладніше) тут:

Оригинал взят у andreistp в Хронологія заборони української мови
1627 рік. Указом царя московського Олексія Михайловича та його батька патріарха Філарета звелено було книги українського друку зібрати і на пожежах спалити із суворою забороною будь-коли в майбутньому купувати українські книги. Так, у Москві спалено 'Учительное євангеліє' Транквіліона-Ставровецького разом з іншими його книгами та 'Катехизис' Лаврентія Зизанія Тустановського. 

*

1669 рік. Після Люблінської унії — гоніння на українські книги, надруковані на польській території, 

* 1672 рік. Указ про заборону в усіх містах усіх чинів людям тримати в себе вдома та на території Польщі відкрито чи таємно українського друку книги, а хто їх має, то суворо наказано приносити і здавати воєводі, місцевому правителю. 

* 1677 рік. Патріарх московський Іоаким наказав з українських книг знищити листки, які мають різницю від книг московських. 

* 1689 рік. Синод заборонив Києво-Печерській лаврі друкувати І том 'Четьї-мінеї' Дмитра Ростовського. 

* 1690 рік. Московський патріарх Іоаким указом заборонив усе українське письменство, а І том книги 'Четьї-мінеї' Данила Заточника звелено спалити. 

* 1693 рік. Лист Московського патріарха до Києво-Печерської лаври про заборону будь-яких книг українською мовою. 

* 1709 рік. Указ Петра І про заборону друку книг українською мовою, а книги, друковані церковно-слов'янською мовою, звіряти з російським виданням, щоб у них ніякої різниці не було. 

* 1720 рік. Указ Петра І, щоб знову книг ніяких, крім церковних попередніх видань, в Україні не друкувати, а ті старі книги з книгами великоросійського друку зрівняти, щоб ніякої різниці і особливого наріччя в них не було. 

* 20 грудня 1720 року. Петро І видав указ київському губернському князю Голіцину, щоб - во всех монастырях, остающихся в Российском государстве, осмотреть и забрать древние жалованные грамоты и другие куртиозные письма оригинальные, а также книги исторические, рукописные и печатные. 

1721 рік. Наказ Синоду надсилати книги з українських друкарень у синодальну контору для виправлення їх згідно з російськими вимогами та вимовою й звірення клеймом цензора. 

* 1724 рік. Друкарня Києво-Печерської лаври оштрафована на одну тисячу карбованців за друкування книг, не у всьому схожих з великоросійськими. На таку ж суму і за таку ж 'провину' оштрафовано і Чернігівську друкарню, яку перевезли до Москви. 

* 1726 рік. Київський митрополит Іосиф Кроковський склав акафіст святій Варварі. Москва дозволила Лаврі друк, але з умовою його перекладу на російську мову («на великороссійское нарЂчіе»). У серпні 1726 р. розпорядження Синоду про заборону друкувати будь-яку книжку, яка раніше не друкувалася санкт-петербурзькою або московською синодальною друкарнями. Знову наказано, щоб правопис і наголоси точно повторювали московські. 

* 1729 рік. Наказ Петра І про переписування в Україні державних постанов та розпоряджень з української мови на російську. 

1740 рік. Російська імператриця Анна Іванівна створила правління гетьманського уряду під керівництвом московського князя Олексія Шаховського та запровадила російську мову в діловодстві на території України. Переписи 1740 — 1748 рр. свідчать, що в семи полках Гетьманщини на 1094 села припадало 866 шкіл з викладанням українською мовою. У 1804 р. було видано царський указ, який заборонив навчання українською мовою. Результати національного гніту одразу позначились на стані освіти в Україні. Уже перепис 1897 р. показав, що на 100 осіб було лише 13 письменних. 

* 1748 рік. Наказ Синоду Київському митрополитові Самуїлу Милославському ввести в Києво-Могилянській академії та в усіх школах України російську мову викладання, в результаті чого на Лівобережжі зникло 866 українських шкіл. 

* 1750 рік. Після скасування Канцелярїї міністерського правління малоросійських справ у 

* 1750 рік. Після скасування Канцелярїї міністерського правління малоросійських справ у м. Глухові з неї вилучені та перевезені до Росії справи таємного діловодства. Документи архіву Запорозької Січі, знайдені під час розорення Січі генерал-поручиком Текелією у скрині під престолом січової церкви, опинилися в Московському відділенні загального архіву Головного штабу. 

* 1755 рік. Синод наказав Києво-Печерській лаврі перекласти на російську мову 'Четьї-мінеї' св. Дмитрія Ростовського та Києво-Печерський патерик. 

* 1763 рік. Указ Катерини ІІ про заборону викладати українською мовою в Києво-Могилянській академії. 

* 1764 рік. Скасування Катериною ІІ українського гетьманства, а з ним — ліквідація українських навчально-культурних закладів та усунення від влади україномовних чиновників. 

* 1765 рік. Ліквідація Катериною ІІ козацького устрою на Слобожанщині та козацьких шкіл. 

* 1766 рік. Синод видав суворий указ Києво-Печерській лаврі друкувати лише ті книги, які в московській друкарні 

1769 рік. Синод заборонив Києво-Печерській лаврі друкувати букварі українською мовою і наказав відібрати у людей ті букварі, які були вже на руках. 

* 1782 рік. Катерина ІІ створила комісію для заведення в Росії народних училищ, завданнями яких було запровадження єдиної форми навчання та викладання російської мови в усіх школах імперії. 

* 1784 рік. Синод наказує митрополитові Київському і Галицькому Самуїлу карати студентів та звільняти з роботи учителів Києво-Могилянської академії за відхід від російської мови. 

* 1785 рік. Наказ Катерини ІІ по всіх церквах імперії правити службу Божу російською мовою. Російська мова заведена у всіх школах України. 

* 1786 рік. Синод знову наказує митрополитові Київському контролювати Лаврську друкарню, щоб ніякої різниці з московськими виданнями не було, а в Києво-Могилянській академіі негайно ввести систему навчання, узаконену для всієї імперії. 

1789 рік. У Петербурзі з ініціативи Катерини ІІ видано Порівняльний словник усіх мов, у якому українська мова визначається як російська, спотворена польською. 

* 1811 рік. Закриття Києво-Могилянської академії. 

* 1847 рік. Розгром Кирило-Мефодіївського братства. 

* 1853 рік. Покалічено видання Літопису Грабянки. 

* 1862 рік. Позакривано українські недільні школи. Припинилось видання українського літературного та науково-політичного журналу Основа. 

* 1863 рік. Валуєвський циркуляр: 'Української мови не було, немає і бути не може, а хто цього не розуміє — ворог Росії'. 

1864 рік. Тисячі пудів архівних матеріалів вивезли до Москви після судової реформи. Згідно з обіжником Міністерства юстиції від 3 грудня 1866 року, туди потрапила велика кількість документів ліквідованих установ із Волинської, Київської, Катеринославської, Подільської, Хе*рсонської та Чернігівської губерній. 

* 1869 рік. За законом, чиновникам усіх відомств призначалась значна доплата за русифікацію. 

* 1876 рік. Емський указ. Заборона ввозити українські книги з-за кордону, заборона підписувати українські тексти під нотами, заборона українських вистав. Невипадково хор М.Лисенка змусили співати у концерті українську народну пісню Дощик французькою мовою. 

* 1881 рік. Закон про дозвіл на друкування словників українською мовою, але за російським правописом, а постановка українських вистав залежить від місцевого начальства. 

* 1887 рік. Рукопис граматики української мови цензор повернув, не читаючи, відписавши авторові, що нема потреби дозволяти до друку граматику тієї мови, яка приречена на небуття. 

* 1888 рік. Указ Олександра ІІІ 'Про заборону вживания в офіційних установах української мови та хрещення українськими іменами'. 

* 1889 рік. У Києві, на археологічному з'їзді, дозволено читати реферати всіма мовами, крім української. 

* 1892 рік. Російський уряд наказує цензорам суворо стежити за тим, щоб не допустити українських літературних перекладів з російської мови. 

* 1894 рік. Заборона ввезення українських книг з-за кордону. 

* 1895 рік. Заборона української читанки та українських книг для дітей. 

* 1903 рік. На відкритті пам'ятника І.Котляревському у Полтаві не дозволено промови українською мовою. 

* 1905 рік. Кабінет Міністрів Росії відкинув клопотання Київського та Харківського університетів про скасування заборони української мови, визначаючи це несвоєчасним. 

* 1906 і 1907 рік. Закриття Просвіти в Одесі та Миколаєві. 

* 1908 рік. Указ сенату про те, що освітня робота в Україні шкідлива й небезпечна для Росії. 

* 1910 рік. Указ Столипіна про зарахування українців до розряду інородців і про заборону будь-яких українських організацій. 

* 1914 рік. Указ Миколи І про заборону української преси. 

* 1919 рік. Після завоювання України більшовиками — знищення національно свідомої частини населення та заборона всіх українських літературних, драматичних та усних творів, серед яких лише українських народних пісень — триста тисяч. 

* 1921—1923 роки. Голод в Україні. 

* 1922 рік. Ліквідація Просвіт на Кубані, в Зеленому Клину та в інших місцях проживання українців. 

* 1929 рік. Арешт українських науковців та духовенства — заміщення їх російськомовними. 

* 1932 рік. Спланована та здійснена за підтримкою, чи пак з мовчазної згоди 'світового співтовариства', акція ліквідації українського народу. В Україні, яка володіє 40 % світового чорнозему, умертвлено голодом до 12 мільйонів носіїв української мови, саме селян, щоб зберегти зрусифіковане міське населення. У містах введено карткову систему та паспорти. 

* 1933 рік. Телеграма Сталіна про припинення українізації і знищення більшості українських письменників. 

* 1938 рік. Постанова ЦК КП(б) про обов'язкове вивчення в школах республіки російської мови. 

* 1939 рік. Після «визволення» Західної України — закриття частини українських і відкриття російських шкіл. 

* 1940 рік. Депортація населення Галичини у Сибір. 

* 1946 рік. Постанова Ради Міністрів Радянського Союзу про затвердження українського правопису, наближеного до російського. Голод в Україні. 

1947 рік. Каганович провів чистку серед діячів української культури. Знов депортація в Сибір населення Західної України. План вивезення українців у Сибір зірвався через нестачу вагонів. 

* 1949 рік. Заборона повертатися в Україну тим робітникам, котрі були вивезені під час війни разом зі своїми заводами. Для відбудови промисловості в Україні присилали росіян. З КП(б)У виключено за націоналізм 3 % комуністів на XVI з'їзді партії. На цілину — в Казахстан та Сибір — вивезено 100 тисяч українських юнаків та дівчат. 

* 1958 рік. Постанова Пленуму ЦК КПРС про перехід українських шкіл на російську мову викладання. 17 вересня 1959 р. Верховна Рада УРСР прийняла відповідну Постанову. 

* 1961 рік. ХХІІ з'їзд КПРС — нова програма партії про злиття націй в єдиний радянський, тобто російський, народ. 

* 1947 рік. Каганович провів чистку серед діячів української культури. Знов депортація в Сибір населення Західної України. План вивезення українців у Сибір зірвався через нестачу вагонів. 

* 1949 рік. Заборона повертатися в Україну тим робітникам, котрі були вивезені під час війни разом зі своїми заводами. Для відбудови промисловості в Україні присилали росіян. З КП(б)У виключено за націоналізм 3 % комуністів на XVI з'їзді партії. На цілину — в Казахстан та Сибір — вивезено 100 тисяч українських юнаків та дівчат. 

* 1958 рік. Постанова Пленуму ЦК КПРС про перехід українських шкіл на російську мову викладання. 17 вересня 1959 р. Верховна Рада УРСР прийняла відповідну Постанову. 

* 1961 рік. ХХІІ з'їзд КПРС — нова програма партії про злиття націй в єдиний радянський, тобто російський, народ. 

1979 рік. Ташкентська конференція — Російська мова — мова дружби народів. 

* 1983 рік. Постанова ЦК КПРС і Ради Міністрів Радянського Союзу Про поліпшення вивчення росіиської мови у школах республік. Доплата за російську мову викладання 15 % та поділ класів. 

* 1989 рік. Постанова ЦК КПРС Про єдину офіційну загальнодержавну мову в Радянському Союзі (російську). Те ж у проекті Конституції М.Горбачова. 

* 1990 рік. Верховна Рада Радянського Союзу. Закон про мови народів Радянського Союзу закріплює за російською мовою статус офіційної на всій території Радянського Союзу. 

* 1994 рік. Намагання надати російській мові статус офіційної в незалежній Україні. 

* 1995 рік. Алма-Ата. Спільний науковий простір (тобто російський) для СНД."

Copyright ©



Оригинал взят у maidenua в Хронологія заборони української мови.

*

Tags: отрицание очевидного, факт
Subscribe

  • Post a new comment

    Error

    default userpic

    Your reply will be screened

    Your IP address will be recorded 

    When you submit the form an invisible reCAPTCHA check will be performed.
    You must follow the Privacy Policy and Google Terms of use.
  • 22 comments