«От ми зараз живемо з людьми, на територіях, які маємо лише тому, що 1939 року товариш Сталін так вирішив, що ми маємо так жити. Ніхто не запитував мене, моїх дідусів і бабусь, прадідів «таксказать». Разом нас помістив в одну державу, а відтак сказав, що ми з ними однієї нації та мусимо з ними жити і вважати їх своїми братами і сестрами.»
Це уривок зі спічу «таксказать» журналіста Олександра Чаленка, який він виголосив на «таксказать» презентації нової книжки академіка Петра Толочка «Украіна в оранжевом інтерьєрє», закамуфльованій під круглий стіл на тему «Помаранчеві» пішли – Україна продовжує жити. Потрібно переписувати історію?»
«А я не хочу їх вважати своїми братами і сестрами. Я хочу жити окремо від них. От якщо я буду про це говорити, це сприйматиметься як епатаж, як якась єресь. Але якщо ви будете про це говорити, коли це говоритиме академік. Коли ви (Петро Петрович Толочко) скажете, що все, західні українці – це зовсім інший народ, я про це написав книжку. Тоді тут стоятимуть 23 камери. Від «Інтера» і до якихось дрібних…
Ви маєте як історик сформулювати, як воно має бути.
Є жовто-блакитний прапор, гітлерівсько-бандерівський, нашим прапором чи ні, є тризуб нашим гербом чи ні, а щодо російської й української мов, чому так багато слів польського походження. А наші предки, вони б зрозуміли зараз тих, хто спілкується українською, а кажуть, що це одна і та сама мова, якою говорили, наприклад, ваші прадіди і мої…
Давайте братимемо приклад з українських націоналістів – українофілів ХІХ століття. Вони сказали: ми не руські – ми українці. Давайте ми також зречемося цього нашого етноніма націоналістів «Україна для українців» і давайте казатимемо, що ми малороси, не знаю як…»
http://tyzhden.ua/Politics/47524
- А вы не думали переехать туда? Там бы у вас было больше единомышленников...
- В Великороссию? Нет. Просто нет смысла. Во-первых, в языковом и культурном плане для меня Киев, в котором я живу последние 25 лет, - русский город. Вот вы у меня сейчас берете интервью по-русски, здесь в кафе, в котором вы берете у меня это самое интервью, официанты обслуживают нас на русском, а посетители делают заказы по-русски и общаются между собой на русском, сейчас мы выйдем на улицу - первые 10 человек, которые попадутся нам навстречу, будут говорить по-русски. Подойдем вон к тому киоску с прессой, 95% изданий которые в нем продаются, будут на русском языке. Надеюсь, что я вам доходчиво пояснил, что тут я нахожусь среди своих. Государство не совсем мое, а страна - моя, но только та ее половина, которая находится восточнее Збруча.
Мои малороссийские дедушки и бабушки не просили Бандеру с Шухевичем бороться за их свободу. Их в СССР все устраивало. Во всяком случае, ни о какой самостийной Украине они не мечтали. Утверждать обратное было бы пи*дежом! Я еще раз говорю, я считаю, что я не один народ с галичанами. Нацыки говорят, что москали меня и моих предков угнетали. Меня они не угнетали. И, вообще, я - русский человек. Я говорю, думаю и вижу сны по-русски.
И вообще, какие претензии к Табачнику? Что он там такого сказал? Что Бандера и Шухевич - нацисты, что галичане и жители Большой Украины разные народы? И это вся украинофобия?
http://mediananny.com/intervju/12008
