Йоханан, Ян, Яніс, Айвен, Ованес, Хуан, Жоан, Джовані, Джон, Ганс, Хайнц, Юхан, Жан, Іван, - це все одне і те саме ім'я, тільки різними мовами.
Яке ж з них соромицьке?
Спочатку послухайте казочку-напівправду:
Жили собі в Америці селяни, тутешні, і серед різного іншого вирощували вони рослину з смачними червоненькими і жовтенькими плодами і назвали вони ії томатль (чи томат).
Потім приїхали до них освічені іноземці, і так тим чужинцям ті рослини сподобались, що завезли вони іх собі додому за море.
Перші томати котрі попалися на очі французам були жовтого кольору. Тому, недовго думаючи, назвали іх французи по свому - золоте яблуко= пом-де-ор (між іншим, картоплю французи також перехрестили на земляне яблуко = пом-де-тер).
І стали за морем з того часу називати одну і ту саму рослину двома різними назвами - і томат і помідор.
З часом, хтось з тутейших селюкив американських вибрався до Європи.
Надивився там всяких чудасій цівілізації, нахапався трохи освіти, і повернувшись додому, ну, як Голохвастов, і став вже зневажати хлопську назву томат і казати виключно помідор. Щоб по абразованому, па гарадскому, па модньому.
Пройшло ще якихось з 100 років, і завели Голохвастови з тутейших проміж решти тутейших таку моду, що іх рідне слово томат стало вважатися непристойним. А придумане чужинцями слово помідор, це стало шанобливо і достойно.
Відтоді за томат і морду били, і статтю карного кодексу придумали.
Ви скажете то дурня якась? Не може такого бути?
А но подивімося зараз, що ж відбувалося на території бувшої Російської імперії з самоназвою жидівського народу - жид.
Жили колись в Європі жиди. Самі себе вони назвали אַ איד/а (а-йід), у множині - ідн/(іден) - це від "іудей" (від коліна іудина).
А свою мову, котрою розмовляють ідени, вони назвали ідиш. І це логічно, бо коли сам ти жид, то і мова твоя називається жидіш=ідиш.
Тут треба сказати, що вже тоді існувала і інша, придумана для них не ними назва "іврі" ("ті, що прийшли з за ріки"/Єфрату/), відповідно, і мова якою тоді розмовляли євреї-іврі-гебреї називається гібрит=іврит. Але ця мову у жидів була тільки для молитов і святого письма.
Сучасни жиди в Ізраілі, хоч і розмовляють на івриті, але самі себе євреями не називають, а називають себе "йєхудім" - від того таки корня, що і жид.
Але повернімося до самоназви жидів.
Сусідні народи цю самоназву жидів почали кожен вимовляти на свій лад:
Jew(англ), Iudhach(шотл), Jude(нім), judio (ісп), Juif(фр), juut (ест), juutalainen(фін), jøde (данськ), Giúdach (ісландськ), Ghjudeu (корсиканськ), zsidó (мадьяр), Židov(хр), žydas(лит), Żyd(пол), Žid(чеш, слов, словенськ), Жид(укр,біл, рос).
Запитати - яке з них соромицьке, Це все одно, що запитати :
- Ось імена - Йоханан, Ян, Яніс, Айвен, Ованес, Хуан, Жоан, Джовані, Джон, Ганс, Хайнц, Юхан, Жан, Іван, - це все одне і те саме ім'я, тільки різними мовами.
Яке ж з них соромицьке?
Так воно було, так і є досі там, куда не дотягнулася русская культура.
Так було і в тій анаціональній імперській росіській культурі, докі у 1787 році у місті Шклові імператриця Єкатерина ІІ-га не зустрілася з таким собі Іосифом Цейтліним.
Той Іосиф, "лічний друг хахаля Катеринм свєтлєйшего князя Потьомкіна-Таврічєского, це було шо-то особєнного, настільки хитровикрученного, що, наприклад, в той час, коли в Росіській імперії жидам заборонялося тримати власних рабів (евфемізм "крєпостниє"), у нього було до 1000 крєпостних.
А так як жидам ще до всього заборонялося і носити зброю, то цей Цейтлін ії і не "носив", він ії "возив", роз'їзжаючи конем в подарованому царицею розшитому золотом убранні, з шаблею на поясі.
Зважаючи на те, згідно з законами рос. імперії що видавала матушка Єкатеріна (котру історики справедливо називають мамою російського антисемитизму) , жиди ставилися ними у повністю пригнобленний стан (саме вона придумала для жидів наібйльше у світі гето під назвою "чєрта осєдлості", саме вона обклала жидів подвійними податками), Цейтлін придумав об'їхати ті заборони на кривій лінгвістичній козі, а саме - пробивши через Потьомкіна лічную аудієнцію у царици, допросився у неї, щоб віднині, у всіх офіційних документах Рос. імперії (котри були, як ми знаємо, всі направлені проти жидів), він і решта таких як він "русскіх" іменувалися вже не жидами, а євреями.
А жидами хай залишаються жиди польські, німецькі, бо все одно вони його конкуренти.
А щоб ліпше розрізняти, хто єврєй русскій, а хто жид, то і в документи попросив записувати - жидам призвища на "німецький" манір (бойм-берг-штейн), а єврєям русскім - на рускій манір (іч-скій-ов).
Нмікеня матушка, у котрій в голові було лише портахатися з хахалями, попереписуватися з Вольтером, переписати свій москвинський царський родовід з нерукопожатного в Європі ординського улуса Джучі на Візантію через Київ і загарбати побільше чужого, взяла, і погодилась.
З того часу в Росії і стали ходити 2 назви одного того ж.
Стара народна - жиди, і нова книжна - євреї.
Потім пройшли роки. Вже мало хто пам'ятав про ту зустріч, ще менше загал хвилювало те, що крива лінгвістична коза Іосифу Цейтліну ніц не допомогла, тому що всі наступні дії російського уряду проти жидів аніскілечки не змінилися від того, що в нових документах замісь старого жид стояло нове єврей.
Тільки один русскій народ-баганосєц, коли йшов на погроми, то за звичкою, спасав Рассею не від чогось, за своїм звучанням канцелярсько-паперового - казначєй-кнігочєй-єврєй - книжного, а від звичних ненависних жидів.
Тобто - в паперах і у кнігочєєв - єврєї, а у агресивного малописьменного натовпу кацапів - жиди.
З часом це все призвело до злоякісної мутації у свідомості всіх російськомовних, у тому числі і нових поколінь російськомовних жидів.
І вони також (на відміну від іншомовних жидів) почали вважати непристойним слово, яким іх ідішемовні діди-прадіди називали самі себе.
Мало того, з часом, це суто російське протиприродне лігвістичне збочення, прижилося і у деяких частинах бувшої Рос. імперії і тотально русскокультурного СРСР, де розмовляли не російською.
А там де вплив всього російського був мінімальним, до слова жид лишилося нормальне природне відношення - як до назви одного з народів.
І тому, коли необізнана людина пише:
"Немає сенсу звертатися до історичних походжень якихось слів.
Слова змінюють своє значення на протязі дуже короткого часу,
інколи впродовж кількох років набувають дещо іншого, а почасу
і прямо протилежного значення...
Наразі слово "жид" набуло в українській негативних коннотацій.
Саме тому краще утриматися від його вживання, якщо не мати
наміру свідомо образити особу чи групу".
Він просто не знає реалій.
Не знає того, що зміни ці були не природними і нормальними, а протиприродними і ненормальними. В не всюди, а тільки там, де перемагала російська культура.
Ось, наприклад, як 100 років тому називався україньский військовий підрозділ з понад 1200 бійців -
Жидівський пробойовий курінь:
Ось що писав у 1964 році про себе нерадянський нерусскій професор Соломон Голдельман:
Шмуель-Нохум Плавнік, засновник білоруської дітячої літератури, котрий писав під псевдо Змитрок Бядуля в 1918-му році написав нарис і назвав його нормальною на той час, ще не зіпсованою російськими впливами білоруською мовою - «Жыды на Беларусі» , у 1919-му він же написав есе «Да жыдоўства».
* * *
Не так давно в Одесі одна ніби-то позірно українська націоналістка Тетяна Сойкіна, з трибуни сказала таку фразу
"... наголошую, що під "жидами" я не мала на увазі євреїв,...
1. Ми чітко розрізняємо поняття "євреї" та "жиди".
Перші - представники дружньої нації. Ті, хто разом з нами бореться за Україну та її майбутнє.
Другі - ті, хто належить до олігархічних кланів і керуючись своїми меркантильними інтересами грабує та знищує Україну...."
Таку дурню могла сказати тільки і виключно людина котра, незважаючи на те, що вона називає себе українською националісткою, насправді російскоцентрична=російськокультурна в житті, бо думає суто російськими збоченими штампами.
Щоби наочно показати абсурд такого суто російського протиставлення Сойкіної, достатньо перекласти цю ії фразу іншими мовами:
Польською:
"Podkreślam, że pod "Żydami" nie miałаm na myśli Żydów,..
1.Wyraźnie odróżniamy pojęciа "Żydów" i "Żydów".
Pierwsi to przedstawiciele przyjaznego narodu. Ci, którzy walczą z Ukrainą o Ukrainę i jej przyszłość.
Drugi to ci, którzy należą do oligarchicznych klanów i kierując się ich interesami najemnymi, grabią i niszczą Ukrainę.
Іспанською:
" enfatizo que bajo los "judíos" no me refiero a los judíos, ...
1. Distinguimos claramente entre el concepto de "judíos" y "judíos".
El primero es representantes de una nación amiga. Aquellos que están luchando con Ucrania por Ucrania y su futuro.
El segundo: los que pertenecen a clanes oligárquicos y guiados por sus intereses mercantiles roban y destruyen Ucrania ... "
Німецькою:
"... Ich betone, dass ich unter den "Juden" nicht die Juden gemeint habe, ...
1. Wir unterscheiden deutlich zwischen dem Begriff "Juden" und "Juden".
Der erste ist Vertreter einer freundlichen Nation. Diejenigen, die mit der Ukraine für die Ukraine und ihre Zukunft kämpfen.
Die zweite - diejenigen, die zu oligarchischen Clans gehören und von ihren merkantilen Interessen geleitet werden, rauben und zerstören die Ukraine .... "
Англійською:
"... I emphasize that under the "Jews" I did not mean the Jews, ...
1. We clearly distinguish between the concept of "Jews" and "Jews"
The first is representatives of a friendly nation. Those who are struggling with Ukraine for Ukraine and its future.
The second - those who belong to oligarchic clans and guided by their mercantile interests rob and destroy Ukraine .... "
Жодна з мов тих країн куда не сягнуло це російське світоглядне паскудство, не знає такого поділу не вважає слово жид за непристойне.
І тому, мені дуже прикро, коли сучасна освічена людина, чиї дідусі і бабці самі себе називали а-йід и а своїх родичів і сусідів з кагалу - іден, пише мені десь нею вичитане, російське ось це, напевно що написане також російським інтелігентним євреем:
-"все же, библейское самоназвание - "евреи, пришедшие с другого берега ". Обозначение евреев в европейских языках всегда было двойным - библейским и локальным. При этом местное обозначение(юды, жиды) всегда носило в себе оттенок оскорбления (в англ. - кайк).Но такое расщепление касалось внутреннего восприятия. Правда то, что в России это особенно заметно".
І це все тільки тому, що вона російськомовна, російськокультурна.
Тому я категорично проти, щоби закріплювати як норму в українській мові це протиприродне злоякісне суто російське лінгвістичне збочення.
Тому що цей поділ (на жидів=поганих і євреїв=хороших) існує тільки в хворій уяві тих хто ментально перебуває у просторі російської культури.
Іншими словами, якщо людина назвала своєю мовою щось що дійсно існує, то це саме може бути побачене іншими людьми і назване їхніми мовами.
А якщо психічно хворий називає своєю мовою ті марення котрі бачить тільки він один і ніхто у світі крім нього,
то решта (здорових) людей не зможуть це назвати своїми мовами просто тому, що вони не бачать марень цього самашедшого, тому що предмета для називання нема в природі, тому що він існує тільки в свідомості хворого.
І чим далі ми від тої потворної російської культури відійдемо, тим здоровіші будемо.
P.S.
Словакія, Братислава, текст на табличці дослівно - Múzeum židovskej kultúry (MŽK), nachádza sa na ulici Židovskej 17 (Музей жидівської культури", знаходиться на вулиці Жидівській 17)
P.P.S.
Цитата из статьи с еврейского сайта migdal, статья *Евреи и жиды* 2021 год.
"В своих мемуарах Н.С. Хрущев вспоминает один эпизод из посещения им в качестве Первого секретаря Украины в 1940 г. Львова, главного города области: «Когда мы собрались на митинг во Львовском оперном театре, то пригласили туда и украинцев, и поляков, и евреев, в основном рабочих, хотя пришла и интеллигенция. Выступали там среди других и евреи, и нам странно было слышать, когда они говорили: «Мы жиды и от имени жидов заявляем и прочее...» Потом в кулуарах я спрашивал: «Отчего вы так говорите о евреях? Вы произносите «жиды», ведь это оскорбительно!» Мне отвечали «А у нас считается оскорбительным, когда нас называют евреями».
С подобной ситуацией столкнулся и уроженец Польши, бывший премьер-министр Израиля Менахем Бегин, попавший в 1941 г. в лагерь на Воркуте. Там он встретился с репрессированным видным советским коммунистом, евреем по происхождению, по фамилии Гарин. Бегин вспоминает:
«Однажды Гарин отчитал меня за «постыдное унижение» перед антисемитами. Он слышал мои разговоры с поляками и обратил внимание, что мы пользуемся словом «жид». «Жид, — сказал Гарин, — это оскорбительное слово, которое употребляют только антисемиты, и в Советском Союзе оно запрещено».
И вот я — сионист, гордящийся якобы своим еврейством, не только позволяю полякам говорить «жид», «жидовский», но и сам в разговоре с ними без зазрения совести произношу это антисемитское ругательство.
Я, как мог, объяснил Гарину, что если в России слово «жид» звучит оскорбительно, то в Польше оно является обычным словом и польские антисемиты, желая выказать свое презрение, говорят «еврей»...
Подобное значение в отношении слова «жид» сохраняется и сегодня в Польше, Чехии и Словакии. Еврейская боевая организация, поднявшая восстание в Варшаве в 1942 г., называла себя по-польски «жидовска организация бойова», на памятнике павшим бойцам варшавского гетто написаны по-польски слова «народ жидовский», а в Праге имеется старое еврейское кладбище, называемое по-чешски «жидовским».
Про це саме, але зовсім іншими словами і російською мовою, мій, шестирічної давнини пост:
О источнике возникновения в русском языке "заморочек" вокруг слова "Жид"
Так воно було, так і є досі там, куда не дотягнулася русская культура.
Так було і в тій анаціональній імперській росіській культурі, докі у 1787 році у місті Шклові імператриця Єкатерина ІІ-га не зустрілася з таким собі Іосифом Цейтліним.
Той Іосиф, "лічний друг хахаля Катеринм свєтлєйшего князя Потьомкіна-Таврічєского, це було шо-то особєнного, настільки хитровикрученного, що, наприклад, в той час, коли в Росіській імперії жидам заборонялося тримати власних рабів (евфемізм "крєпостниє"), у нього було до 1000 крєпостних.
А так як жидам ще до всього заборонялося і носити зброю, то цей Цейтлін ії і не "носив", він ії "возив", роз'їзжаючи конем в подарованому царицею розшитому золотом убранні, з шаблею на поясі.
Зважаючи на те, згідно з законами рос. імперії що видавала матушка Єкатеріна (котру історики справедливо називають мамою російського антисемитизму) , жиди ставилися ними у повністю пригнобленний стан (саме вона придумала для жидів наібйльше у світі гето під назвою "чєрта осєдлості", саме вона обклала жидів подвійними податками), Цейтлін придумав об'їхати ті заборони на кривій лінгвістичній козі, а саме - пробивши через Потьомкіна лічную аудієнцію у царици, допросився у неї, щоб віднині, у всіх офіційних документах Рос. імперії (котри були, як ми знаємо, всі направлені проти жидів), він і решта таких як він "русскіх" іменувалися вже не жидами, а євреями.
А жидами хай залишаються жиди польські, німецькі, бо все одно вони його конкуренти.
А щоб ліпше розрізняти, хто єврєй русскій, а хто жид, то і в документи попросив записувати - жидам призвища на "німецький" манір (бойм-берг-штейн), а єврєям русскім - на рускій манір (іч-скій-ов).
Нмікеня матушка, у котрій в голові було лише портахатися з хахалями, попереписуватися з Вольтером, переписати свій москвинський царський родовід з нерукопожатного в Європі ординського улуса Джучі на Візантію через Київ і загарбати побільше чужого, взяла, і погодилась.
З того часу в Росії і стали ходити 2 назви одного того ж.
Стара народна - жиди, і нова книжна - євреї.
Потім пройшли роки. Вже мало хто пам'ятав про ту зустріч, ще менше загал хвилювало те, що крива лінгвістична коза Іосифу Цейтліну ніц не допомогла, тому що всі наступні дії російського уряду проти жидів аніскілечки не змінилися від того, що в нових документах замісь старого жид стояло нове єврей.
Тільки один русскій народ-баганосєц, коли йшов на погроми, то за звичкою, спасав Рассею не від чогось, за своїм звучанням канцелярсько-паперового - казначєй-кнігочєй-єврєй - книжного, а від звичних ненависних жидів.
Тобто - в паперах і у кнігочєєв - єврєї, а у агресивного малописьменного натовпу кацапів - жиди.
З часом це все призвело до злоякісної мутації у свідомості всіх російськомовних, у тому числі і нових поколінь російськомовних жидів.
І вони також (на відміну від іншомовних жидів) почали вважати непристойним слово, яким іх ідішемовні діди-прадіди називали самі себе.
Мало того, з часом, це суто російське протиприродне лігвістичне збочення, прижилося і у деяких частинах бувшої Рос. імперії і тотально русскокультурного СРСР, де розмовляли не російською.
А там де вплив всього російського був мінімальним, до слова жид лишилося нормальне природне відношення - як до назви одного з народів.
І тому, коли необізнана людина пише:
"Немає сенсу звертатися до історичних походжень якихось слів.
Слова змінюють своє значення на протязі дуже короткого часу,
інколи впродовж кількох років набувають дещо іншого, а почасу
і прямо протилежного значення...
Наразі слово "жид" набуло в українській негативних коннотацій.
Саме тому краще утриматися від його вживання, якщо не мати
наміру свідомо образити особу чи групу".
Він просто не знає реалій.
Не знає того, що зміни ці були не природними і нормальними, а протиприродними і ненормальними. В не всюди, а тільки там, де перемагала російська культура.
Ось, наприклад, як 100 років тому називався україньский військовий підрозділ з понад 1200 бійців -
Жидівський пробойовий курінь:
Ось що писав у 1964 році про себе нерадянський нерусскій професор Соломон Голдельман:
Шмуель-Нохум Плавнік, засновник білоруської дітячої літератури, котрий писав під псевдо Змитрок Бядуля в 1918-му році написав нарис і назвав його нормальною на той час, ще не зіпсованою російськими впливами білоруською мовою - «Жыды на Беларусі» , у 1919-му він же написав есе «Да жыдоўства».
* * *
Не так давно в Одесі одна ніби-то позірно українська націоналістка Тетяна Сойкіна, з трибуни сказала таку фразу
"... наголошую, що під "жидами" я не мала на увазі євреїв,...
1. Ми чітко розрізняємо поняття "євреї" та "жиди".
Перші - представники дружньої нації. Ті, хто разом з нами бореться за Україну та її майбутнє.
Другі - ті, хто належить до олігархічних кланів і керуючись своїми меркантильними інтересами грабує та знищує Україну...."
Таку дурню могла сказати тільки і виключно людина котра, незважаючи на те, що вона називає себе українською националісткою, насправді російскоцентрична=російськокультурна в житті, бо думає суто російськими збоченими штампами.
Щоби наочно показати абсурд такого суто російського протиставлення Сойкіної, достатньо перекласти цю ії фразу іншими мовами:
Польською:
"Podkreślam, że pod "Żydami" nie miałаm na myśli Żydów,..
1.Wyraźnie odróżniamy pojęciа "Żydów" i "Żydów".
Pierwsi to przedstawiciele przyjaznego narodu. Ci, którzy walczą z Ukrainą o Ukrainę i jej przyszłość.
Drugi to ci, którzy należą do oligarchicznych klanów i kierując się ich interesami najemnymi, grabią i niszczą Ukrainę.
Іспанською:
" enfatizo que bajo los "judíos" no me refiero a los judíos, ...
1. Distinguimos claramente entre el concepto de "judíos" y "judíos".
El primero es representantes de una nación amiga. Aquellos que están luchando con Ucrania por Ucrania y su futuro.
El segundo: los que pertenecen a clanes oligárquicos y guiados por sus intereses mercantiles roban y destruyen Ucrania ... "
Німецькою:
"... Ich betone, dass ich unter den "Juden" nicht die Juden gemeint habe, ...
1. Wir unterscheiden deutlich zwischen dem Begriff "Juden" und "Juden".
Der erste ist Vertreter einer freundlichen Nation. Diejenigen, die mit der Ukraine für die Ukraine und ihre Zukunft kämpfen.
Die zweite - diejenigen, die zu oligarchischen Clans gehören und von ihren merkantilen Interessen geleitet werden, rauben und zerstören die Ukraine .... "
Англійською:
"... I emphasize that under the "Jews" I did not mean the Jews, ...
1. We clearly distinguish between the concept of "Jews" and "Jews"
The first is representatives of a friendly nation. Those who are struggling with Ukraine for Ukraine and its future.
The second - those who belong to oligarchic clans and guided by their mercantile interests rob and destroy Ukraine .... "
Жодна з мов тих країн куда не сягнуло це російське світоглядне паскудство, не знає такого поділу не вважає слово жид за непристойне.
І тому, мені дуже прикро, коли сучасна освічена людина, чиї дідусі і бабці самі себе називали а-йід и а своїх родичів і сусідів з кагалу - іден, пише мені десь нею вичитане, російське ось це, напевно що написане також російським інтелігентним євреем:
-"все же, библейское самоназвание - "евреи, пришедшие с другого берега ". Обозначение евреев в европейских языках всегда было двойным - библейским и локальным. При этом местное обозначение(юды, жиды) всегда носило в себе оттенок оскорбления (в англ. - кайк).Но такое расщепление касалось внутреннего восприятия. Правда то, что в России это особенно заметно".
І це все тільки тому, що вона російськомовна, російськокультурна.
Тому я категорично проти, щоби закріплювати як норму в українській мові це протиприродне злоякісне суто російське лінгвістичне збочення.
Тому що цей поділ (на жидів=поганих і євреїв=хороших) існує тільки в хворій уяві тих хто ментально перебуває у просторі російської культури.
Іншими словами, якщо людина назвала своєю мовою щось що дійсно існує, то це саме може бути побачене іншими людьми і назване їхніми мовами.
А якщо психічно хворий називає своєю мовою ті марення котрі бачить тільки він один і ніхто у світі крім нього,
то решта (здорових) людей не зможуть це назвати своїми мовами просто тому, що вони не бачать марень цього самашедшого, тому що предмета для називання нема в природі, тому що він існує тільки в свідомості хворого.
І чим далі ми від тої потворної російської культури відійдемо, тим здоровіші будемо.
P.S.
Словакія, Братислава, текст на табличці дослівно - Múzeum židovskej kultúry (MŽK), nachádza sa na ulici Židovskej 17 (Музей жидівської культури", знаходиться на вулиці Жидівській 17)
P.P.S.
Цитата из статьи с еврейского сайта migdal, статья *Евреи и жиды* 2021 год.
"В своих мемуарах Н.С. Хрущев вспоминает один эпизод из посещения им в качестве Первого секретаря Украины в 1940 г. Львова, главного города области: «Когда мы собрались на митинг во Львовском оперном театре, то пригласили туда и украинцев, и поляков, и евреев, в основном рабочих, хотя пришла и интеллигенция. Выступали там среди других и евреи, и нам странно было слышать, когда они говорили: «Мы жиды и от имени жидов заявляем и прочее...» Потом в кулуарах я спрашивал: «Отчего вы так говорите о евреях? Вы произносите «жиды», ведь это оскорбительно!» Мне отвечали «А у нас считается оскорбительным, когда нас называют евреями».
С подобной ситуацией столкнулся и уроженец Польши, бывший премьер-министр Израиля Менахем Бегин, попавший в 1941 г. в лагерь на Воркуте. Там он встретился с репрессированным видным советским коммунистом, евреем по происхождению, по фамилии Гарин. Бегин вспоминает:
«Однажды Гарин отчитал меня за «постыдное унижение» перед антисемитами. Он слышал мои разговоры с поляками и обратил внимание, что мы пользуемся словом «жид». «Жид, — сказал Гарин, — это оскорбительное слово, которое употребляют только антисемиты, и в Советском Союзе оно запрещено».
И вот я — сионист, гордящийся якобы своим еврейством, не только позволяю полякам говорить «жид», «жидовский», но и сам в разговоре с ними без зазрения совести произношу это антисемитское ругательство.
Я, как мог, объяснил Гарину, что если в России слово «жид» звучит оскорбительно, то в Польше оно является обычным словом и польские антисемиты, желая выказать свое презрение, говорят «еврей»...
Подобное значение в отношении слова «жид» сохраняется и сегодня в Польше, Чехии и Словакии. Еврейская боевая организация, поднявшая восстание в Варшаве в 1942 г., называла себя по-польски «жидовска организация бойова», на памятнике павшим бойцам варшавского гетто написаны по-польски слова «народ жидовский», а в Праге имеется старое еврейское кладбище, называемое по-чешски «жидовским».
Про це саме, але зовсім іншими словами і російською мовою, мій, шестирічної давнини пост:
О источнике возникновения в русском языке "заморочек" вокруг слова "Жид"
Цей пост також розміщено на: https://mysliwiec.dreamwidth.org/2988569.html
Коментів: