І знову набирає обертів конфлікт між російсько- і україномовними. Правда, тепер патріоти і ті і інші. Та перші захищають право розмовляти російською, а другі продовжують тиснути.
Я є прибічником переходу на українську лише тому, що знаю, наскільки важливим є політичний термін - культурна окупація. Це не нудна філософія, а абсолютно конкретна річ.
Першим її описав ще Макіавелі у 15-му сторіччі як форму утримання окупованого народу.
Він зазначав, що завоювати народ недостатньо, його потрібно ще утримати, а краще заволодіти ним назавжди. Із багатьох таких способів Макіавелі одним з найкращих вважав культурну окупацію.
Знищте їх мову і заставте ромовляти своєю, знищте їх літературу, примусьте повірити в те, що їх і ваш народ - це один народ і жодної різниці між ними немає, тоді ви отримаєте ці землі назавжди.
Росіяни приділяють цьому вкрай велике значення. Недарма їх Кирилл казав про русський мир - це там, де є російська мова та російська церква.
Недарма, їх російські погляди на країни Балтії менш переконливі, ніж на Україну.
Без культурної окупації наступ на Балтію ними сприймається як 100%-ва окупація чужих земель, бо там інший народ, розмовляє іншою мовою, зовсім відрізняється від них.
А Україна в їх системі цінностей - то їх народ, у якого такий саме совок і який розмовляє тією ж мовою, що і вони.
Тож напад на ці землі ними сприймається не як окупація, а як звільнення.
Я виріс в російськомовному Херсоні, живу в Києві, де більшість оточуючих теж російськомовні. Мені складно перейти на українську, та в різних формах намагаюсь - пишу виключно українською, намагаюсь і публічні виступи лише українською вести, з сином з дитинства розмовляємо українською, і він вже в мене росте україномовним. Тож, ніколи не сперечаюсь, коли просять переходити на нашу мову спілкування, бо знаю - це дійсно стратегічно важливо
Кирило Сергєєв
Этот пост размещен также на http://mysliwiec.dreamwidth.org/
