mysliwiec (mysliwiec) wrote,
mysliwiec
mysliwiec

Аллергия на украинскую Украину

Аллергия- неконтролируемая разумом подсознательная физиологическая отрицательная реакция отдельного организма на по большей части естественные условия окружающей среды обусловленная внутренними дефектами (неправильными настройками) этого организма.

* * *
Пять дней был в деревне. Без связи и интернета, мои операторы там не ловят. Так что получилось даже отдохнуть. Едем домой, так что уже на связи.


- Ти виїжджав у Росію?
- Ага между Тернополем и Черновцами
- Сань, там нема дєрєвень))) Там є села.
- Раздражаю? Отпишись... Начинается старая песня

* * *

Пост реальный, переписка в комментах реальная, имена убраны мной.
Нет, побывавший в деревне не ватник, да, он помогает чем может АТО, у себя
на работе использует украинский язык, потому что там без этого никак.
Вобщем, дуализм, как в московском патриархате - внутри церкви только на церковно-славянском, а стоит закрыть за собой двери храма, священник в жизни сразу переходит на русский язык.
Так и этот человек,
лет 10 или больше назад, перехавший навсегда из России в Украину.
В общем он за Украину,
но в частности - в своё личное пространство ничего украинского он впускать никак не хочет. Что и проявляется в такой раздражительности даже по мелочам.

P.S.
"Слід чітко розрізняти індивідуальний і масовий білінґвізм.

Конфліктність нинішніх мовних проблем України корениться в деформаціях її мовної ситуації, успадкованих від колоніального минулого. Російській мові вдалося витіснити і замінити українську на значній території її поширення у головній функції, яку виконує мова, — функції засобу спілкування між людьми.
Ситуація, за якої нерідна мова претендує на роль, адекватну ролі рідної, неприродна і руйнівна. У таких обставинах взаємини двох мов визначають не гармонійне співіснування і взаємодія, а конфлікт і боротьба, яка триватиме доти, доки на цій території не переможе одна з них.

Викривлена мовна ситуація країни блокує реалізацію іншої надзвичайно важливої ролі національної мови — об’єднавчої. У державотворчому процесі національній мові належить чільна роль. Об’єднати і відокремити — ось дві головні функції, які вона виконує. Об’єднати населення всередині країни, відокремити зовні, від сусідів. І скільки б політики не намагались віднайти якісь інші чинники суспільної консолідації, ефективнішого засобу, аніж поширення загальнонаціональної мови, вони не знайдуть.

Спільна мова є одним з головних факторів, які забезпечують солідарність населення і, відповідно, стабільність держави. Не випадково спілкування, що заходить у глухий кут, визначають фразеологізмом «вони говорять різними мовами». Країна, в якій панують мова і культура колишнього колонізатора, не розвиватиметься як країна незалежна, а розвиватиметься як країна постколоніальна.

«Відродження чехів як нації, — зазначає відомий письменник Мілан Кундера, — не заслуга військової сили або політичного таланту. Наріжний камінь тут — могутнє інтелектуальне зусилля, аби відновити літературну чеську мову».


Індивідуальним білінґвізмом називають володіння і використання двох мов окремими індивідами одномовної спільноти. Другою мовою такі особи можуть користуватися тільки при спілкуванні з представниками тієї спільноти, мову якої вони знають. Це в основному перекладачі.

Немає сумніву в тому, що володіння двома або кількома мовами збагачує людину додатковими знаннями інших культур і можливістю вільного спілкування з іноземцями. Кожна національна спільнота потребує білінґвів як посередників між своєю і чужою культурами. Але коли білінґвізм набуває тотального поширення, він несе національній спільноті загрозу руйнації основ її духовної своєрідності.

Масовий, або тотальний, білінґвізм — явище, принципово відмінне від індивідуальної двомовності. Його спричиняє, як правило, колоніальна залежність країни. У підневільних умовах залежна мовна спільнота змушена вивчити, крім рідної, ще одну мову і використовувати її для спілкування у визначених обставинах.
Якщо друга мова поступово переймає всі функції рідної, виникає небезпека зникнення рідної мови і перетворення двомовців на одномовців.

Абсолютна більшість зарубіжних соціолінґвістів трактує явище масової двомовності, що переживає певна національна спільнота, як перехідний етап в асиміляційному процесі витіснення однієї мови іншою.
Досліджено, що при такому контактуванні двох мов одна прагне стати домінуючою, а друга — підлеглою.
Домінуюча мова витісняє підкорену прямо пропорційно до обсягу інформації, що подається цими мовами, і обернено пропорційно до структурної диференціації мов, тобто генетично-структурна близькість підкореної мови полегшує домінуючій мові процес поглинання. Імперії впроваджували різні форми мовної політики, але загалом завжди тією чи іншою мірою тяжіли до централізму.
Відверто централістська політика, спрямована на мовну асиміляцію інших народів, провадилась в Іспанії і Росії. З певними видозмінами асиміляційна політика царської Росії знайшла продовження у практиці мовного планування в СРСР.
Витіснення національних мов російською відбувалося шляхом поширення її в статусі мови міжнаціонального спілкування з поступовим наростанням національно-російської двомовності всередині національних колективів, що в перспективі мало завершитись російською одномовністю".

Лариса Масенко
Мова і політика

Этот пост размещен также на http://mysliwiec.dreamwidth.org/
Tags: отож, судьба и образ
Subscribe

Recent Posts from This Journal

  • Post a new comment

    Error

    default userpic

    Your reply will be screened

    Your IP address will be recorded 

    When you submit the form an invisible reCAPTCHA check will be performed.
    You must follow the Privacy Policy and Google Terms of use.
  • 43 comments

Recent Posts from This Journal