mysliwiec (mysliwiec) wrote,
mysliwiec
mysliwiec

Categories:

Сравните две большие разницы (да, это Одесса):



Предлагаю любознательным посчитать и сравнить - сколько под одним и сколько под другим обращением подписей не клоунов-шоу-менов, не "крепких хозяйственников" из советской номенклатуры, не архитекторов, не врачей и.т.д. (то есть, людей в общем, как люди неплохих, в городе уважаемых, но во многом имеющих о предмете подписания сведения весьма расплывчатые, никогда лично ими не перепроверенные, а принятые на веру мифологизированные сведения полученные от двух-трех людей, считавшихся в советской и постсоветской Одессе краеведами авторитетными и прочих популяризаторов адаптированной версии знаний в советской редакции)
и сколько подписей профессиональных историков которые отвечают за свои слова под «Обращением исследователей истории Одессы» .

История вопроса:
В конце мая в Одессе состоялась всеукраинская (на которой я присутствовал и один экземпляр отпечатанных материалов этой конференции у меня есть) не по причине политической послемайданной, а потому, что именно 19 мая 2015 года исполнилось ровно 600 лет со дня первого упоминания "королевского порта Кочубиево" (Хаджибея-Одессы) в исторических хрониках. Принимавшие в конференции ученые, подписали обращение.
Но вначале возражения их противников:


1)
«Вечерняя Одесса» 28 мая опубликовала «Обращение исследователей истории Одессы»
,... обращение историков побудило нас отреагировать на него.


Отвергнув все иные имеющие надежную документальную и археологическую фиксацию варианты основания поселений в исторической части Одессы в предшествующие эпохи, будь то античная гавань Истриан или Исиаков (VI — V вв. до н.э.), средневековая генуэзская Джинестра (стык XIII — XIV вв.) или турецкий Хаджибей на стыке XVII — XVIII вв., инициаторы пересмотра возраста города ухватились за более чем сомнительную версию существования Хаджибея еще в начале XV столетия. Они предлагают принять в качестве даты рождения Одессы 1415 год, к которому средневековым польским хронистом привязано первое письменное упоминание польского города-порта Коцюбиева (Хаджибея).

Мы согласны с уже неоднократно высказанным мнением, что тему 600-летия Одессы надлежало исключить из сферы научной критики и анализа еще в 2013 году — после появления скрупулезного исследования одесского историка Александра Третьяка с красноречивым названием: «Коцюбиев, или История фальшивки» (альманах «Дерибасовская-Ришельевская», № 52). Тем более что за прошедшие два года ни в одной из многочисленных публикаций сторонников «удревления» Одессы даже не была предпринята попытка опровергнуть выводы указанной работы. Объяснение этому только одно: нет реальных доказательств существования Коцюбиева в 1415 году, а заученное повторение средневековой выдумки их заменить не может. Зато цель пересмотра возраста города элементарно проста и, к сожалению, носит она, по нашему мнению, явно выраженный политический характер.

Общественности города и, в первую очередь, той части молодого поколения, которое еще не обременено ни жизненным опытом, ни необходимыми знаниями, сегодня навязываются идеи, далекие и от исторической правды, и от истинного понимания патриотизма. И как наглядный результат такой пропаганды — недавнее поздравление одесситов с «юбилеем» города от одной из политических партий. В нем без тени сомнения декларируется (языком оригинала) «причетнiсть Одеси до Галицько-Волинської держави та короля Данила».

На переходе от теории к практике один из самых активных сторонников 600-летней Одессы, доктор исторических наук, высказал следующую мысль в отношении шедевра монументального искусства — памятника основателям Одессы, после установки которого Екатерининская площадь в 1901 году была признана лучшим архитектурным комплексом Европы: «Монумент Екатерине II в Одессе является таким же имперским идеологическим символом, как и памятники Ленину или Сталину, установленные в советское время. И его, бесспорно, нужно убрать с одной из центральных площадей города». Историк, правда, добавляет, что памятник следует «не разрушить, а перенести», но молодые горячие парни не всегда дочитывают тексты до конца...

Мы не знаем, каким образом в Постановление Верховной Рады Украины «О праздновании памятных дат и юбилеев в 2015 году» от 11 февраля 2015 г. в числе семи десятков событий попало празднование не имеющего никакого реального научного обоснования 600-летия первого письменного упоминания города Одессы (правильнее все же было бы в документе указать Хаджибей как предшественника Одессы). Поскольку это постановление подлежит исполнению, нам представляется, что оно должно происходить только в формате «круглых столов» и научно-практических конференций, посвященных истории и предыстории Одессы.

Однако уже заявлены торжества с установкой стелы, выпуском юбилейной монеты, демонстрацией в музее «соответствующих(?) экспонатов», прокладкой туристического маршрута «Одессе — 600», утверждением эмблемы «юбилея» и т.п. Материализация всей этой отнюдь не научной фантастики в стиле Нью-Васюков потребует значительных затрат из областного и, возможно, городского бюджета. Интересно, по какой фантастической статье расходов будут списываться средства?

Пора наконец-то понять, что исторические фальшивки, затрагивающие самосознание населения, опасны. Они многократно опаснее в период, когда Украина фактически находится в состоянии войны, и у одесситов сейчас есть значительно более серьезные проблемы, чем пересмотр возраста города. Сегодня, по нашему глубокому убеждению, следует избегать любых политизированных идей или лозунгов, способных вызывать в обществе напряжение. Идеи должны не навязываться, а обсуждаться и получать подтверждение в ходе цивилизованной дискуссии, свободной от мифов.

Авторы же обращения, воодушевленные включением 600-летия Одессы в перечень юбилейных дат и, вероятно, не надеясь на успех в ходе честной научной дискуссии, поступили иначе. Они призвали «научную общественность Украины, Польши, Литвы и Турции поддержать инициативу пересмотра даты основания нашего города». Этот оригинальный подход позаимствован, по всей видимости, у известного литературного героя с его крылатой фразой «Заграница нам поможет!».

В данном случае, однако, следует, прежде всего, помнить об одесситах. Не говоря уже о «научной общественности» других стран, они являются не меньшими патриотами Украины и Одессы, чем, например, историки Днепропетровска или Бердянска, подписавшие обращение, в котором, кстати, есть и такие правильные слова: «Методы определения возраста города имеют разные подходы».

Если проблема датировки Одессы реально приобретет остроту (а к этому нас упорно толкают), последнее решающее слово должно быть только за городской громадой. Ей в рамках существующих методических подходов и мирового опыта придется решать, из какой исторической эпохи — античной, средневековой или Нового времени — произрастают корни самосознания одесситов и следует ли вообще пересматривать дату рождения Одессы, 221 год тому назад возникшей практически из ничего на месте «ничтожной татарской деревушки» и феноменально быстро ставшей общепризнанным городом европейского уровня. Не нужно манипулировать сознанием одесситов в угоду сомнительным политическим целям.

1. Н. П. Павлюк, почетный президент Одесского морского торгового порта, Герой Украины, почетный гражданин города Одессы;
2. О. И. Губарь, краевед, писатель, почетный гражданин города Одессы;
3. Л. Г. Авербух, канд. мед. наук, заслуженный врач Украины, литератор, член НСЖУ;
4. И. В. Арутюнова, ученый секретарь одесского отделения Украинского общества охраны памятников истории и культуры;
5. Л. В. Бондаренко, директор Музея морского флота Украины;
6. В. Л. Глазырин, канд. арх., профессор, народный архитектор Украины, лауреат Государственной премии в области архитектуры, академик Украинской академии архитектуры;
7. Н. Я. Голощапов, зав. отделением Одесского училища искусств и культуры им.
8. К. Данькевича, заслуженный работник культуры Украины;
9. А. И. Горбатюк, краевед, литератор, член НСЖУ, член президентского совета Всемирного клуба одесситов, почетный работник транспорта Украины;
10. А. В. Дорошенко, д-р техн. наук, профессор;
11. А. А. Дроздовский, коллекционер-исследователь;
12. В. Е. Зонис, член НСЖУ, член Международной федерации журналистов;
13. К. А. Ильницкий, директор издательства «Порты Украины», литератор, член НСЖУ, главный редактор «Морской энциклопедии Одессы», почетный работник транспорта Украины;
14. Ф. Д. Кохрихт, журналист, главный редактор одесского альманаха «Дерибасовская-Ришельевская»;
15. В. Н. Крыжановский, редактор радиостанции «Одесса-мама», член НСЖУ, член Международной федерации журналистов, член Международного союза франкофонной прессы;
16. Ю. А. Кузнецов, музыкант, заслуженный деятель искусств Украины; Т. И. Липтуга, директор Одесского литературного музея, заслуженный работник культуры Украины;
17. Н. Н. Мотарева, председатель одесского отделения Украинского общества охраны памятников истории и культуры, член Союза архитекторов Украины;
18. В. П. Нетребский, писатель, член НСЖУ;
19. С. Б. Охотников, заместитель директора по научной работе Одесского археологического музея, канд. ист. наук, ст. научный сотрудник;
20. О. Я. Пастернак, председатель организации ветеранов флота ГСК «Черноморское морское пароходство», почетный работник морского и речного транспорта;
21. М. Б. Пойзнер, д-р техн. наук, профессор, заслуженный работник транспорта Украины, краевед;
22. О. Н. Севостьянова, директор Музея Одесского порта им. Ф.П. де Волана;
23. В. А. Сибирякова, член Украинского общества охраны памятников истории и культуры (внучка основателя театра Сибирякова, ныне Украинский театр им. В. Василько);
24. А. А. Сурилов, литератор, член НСЖУ;
25. О. Н. Филимонов, телеведущий, заслуженный артист Украины;
26. В. Д. Фролов, народный артист Украины;
27. В. Н. Фролова, народная артистка Украины;
28. А. С. Чернобродская-Гальперина, заслуженный деятель искусств Украины;
29. А. И. Шелюгин, начальник управления по вопросам охраны объектов культурного наследия Одесского горсовета, лауреат конкурса «100 лучших архитекторов Украины», член украинского отделения Международного комитета ICOMOS UNESCO;
30. В. В. Шерстобитов, канд. техн. наук, доцент, писатель, почетный член НСЖУ;
31. Я. Е. Шпигельман, заместитель главного редактора «Морской энциклопедии Одессы», член Ассоциации морских журналистов, почетный работник транспорта Украины;
32. М. Н. Якупов, канд. ист. наук, активист ОО «Мой дом Одесса»



А вот что собственно  им не нравится :
2)
«Звернення дослідників історії Одеси»

Досвід історичного минулого Південної України доводить, що сучасні населені пункти мають давню та довготривалу історію розвитку, яка постійно корегується і уточнюється. Поштовх для нових досліджень пов’язаний із можливостями вивчати та опрацьовувати джерела іноземних архівів і недосліджені раніше вітчизняні документи. В цьому плані не є виключенням і Одеса.

Методи визначення віку міст мають різні підходи, але більшість схиляється до того, що вік населеного пункту визначається від першої писемної згадки про нього, навіть, з іншою назвою.

Прикладами можуть стати Чернігів – веде свою історію з першої згадки в договорі Русі з Візантією (907 р.), та місто Ізмаїл, який датує свою історію також від першої згадки «Сміл/Смаїл» в османських джерелах - 1590 або навіть 1542 рр. Цей перелік можна продовжити світовою практикою.

Історики Одеси, що складають спеціальну науково-дослідну групу, наголошують на необхідності перегляду віку міста Одеси, перша згадка про яке під назвою Коцюбієв (Кочубеів) датується 1415 р. (історична довідка додається).

Звертаємось до наукової громадськості України, Польщі, Литви та Туреччини підтримати ініціативу перегляду дати заснування нашого міста та постанову Верховної Ради України від 11 лютого 2015 р. (№ 184-VIII) про святкування ювілейної дати "600 років з часу першої писемної згадки про місто Одесу (1415)".

1. Кушнір Вячеслав Григорович, д.і.н., декан історичного факультету ОНУ імені Мечникова.
2. Гончарук Тарас Григорович, д.і.н., проф. кафедри історії України ОНУ імені Мечникова.
3. Гончарук Григорій Іванович, д.і.н., проф. зав.кафедри історії та етнографії України ОНПУ.
4. Бачинська Олена Анатоліївна, д.і.н., проф. кафедри історії України ОНУ імені Мечникова.
5. Діанова Наталія Миколаївна, д.і.н., проф. кафедри історії України ОНУ імені Мечникова.
6. Довгополова Оксана Андріївна, д. філос.н., проф. каф. філософії природничих факультетів ОНУ імені Мечникова.
7. Михайлуца Микола Іванович, д.і.н., проф. зав.кафедрою українознавства, історико-правових та мовних дисциплін ОНМУ.
8. Гуцалюк Сергій Борисович, громадський діяч, історик.
9. Хромов Анатолій Володимирович, к.і.н., зав. лабораторії Державного архіву Одеської області, викладач ОНМУ.
10. Вінцковський Тарас Степанович, к.і.н., доцент кафедри історії України ОНУ імені Мечникова.
11. Немчєнко Ірина Вікторівна, к.і.н., доцент, зав.кафедрою стародавнього світу та середніх віків ОНУ імені Мечникова
12. Петрова Наталія Олександрівна, к.і.н., доцент кафедри археології та етнології України ОНУ імені Мечникова.
13. Полторак Володимир Миколайович, к.і.н., доцент кафедри історії України ОНУ імені Мечникова.
14. Савченко Сергій Олександрович, заслужений художник України
15. Музичко Олександр Євгенович, к.і.н., доцент кафедри історії України ОНУ імені Мечникова.
16. Синявська Олена Олександрівна, к.і.н., доцент кафедри історії України ОНУ імені Мечникова.
17. Левченко Галина Сергіївна – старший викладач кафедри історії України ОНУ імені Мечникова.
18. Левченко Валерій Валерійович – кандидат історичних наук, доцент кафедри українознавства, історико-правових та мовних дисциплін ОНМУ.
19. Филипенко Артем Олександрович, політичний експерт.
20. Савченко Віктор Анатолійович, к.і.н., доцент кафедра філософії та соціально-економічних дисциплін ОДІВСУ.
21. Дубовик Володимир Алімович, к.політ.н., доцент кафедри міжнародних відносин ОНУ імені Мечникова.
22. Мельник Олег Віталійович, к.і.н., доцент кафедри історії та етнографії України ОНПУ.
23. Репан Олег, к.і.н., доцент, доцент кафедри історії України ДНУ ім. О. Гончара.
24. Грибовський Владислав, к.і.н., науковий редактор видавництва "Герда", Дніпропетровськ.
25. Туранли Ферхад Ґардашкан Оглу, к.і.н., доцент кафедр загального і слов’янського мовознавства та політології Національного університету «Києво-Могилянська академія».
26. Ковалевська Ольга Олегівна, д.і.н., доцент, ст. наук. співробітник Інституту історії України НАН України.
27. Берковський Владислав Георгійович, канд.іст.наук, директор Центрального державного архіву зарубіжної україніки, голова Ради директорів Центральних державних архівних установ України.
28. Константінова Вікторія Миколаївна, д.і.н., професор Бердянського державного педагогічного університету, директор науково-дослідного інституту історичної урбаністики.


Історична довідка
(додаток до звернення)

Дату 22 серпня (2 вересня) 1794 р., як день заснування Одеси запропонував історик та статистик Аполлон Олександрович Скальковський (1808 – 1899 рр.) в книзі «Первое тридцатилетие истории Одессы» 1837 р., як день, коли відбулося освячення перших одеських храмів.
Як чиновник та співробітник М. Воронцова А.Скальковський виходив з пануючої, на той час, офіційної традиції – починати історію міст від часу їх переходу під російську владу. До того ж, день заснування Одеси запропонований А.Скальковським – 22 серпня збігався з днем коронації чинного імператора Миколи І.
Пізніше запропоновану А.Скальковським дату неодноразово піддавали сумніву інші автори, зокрема, Костянтин Миколайович Смольянінов у статті 1852 р., заперечив факт закладення храмів Одеси у день названий А.Скальковським .
В другій половині ХІХ ст. професійні одеські історики В Яковлєв, В. Надлер, О. Маркевич вказували на необґрунтованість офіційної дати заснування Одеси з наукової точки зору.
Зокрема, Володимир Олексійович Яковлєв (1840 – 1896 рр.) у своєму нарисі «К истории заселения Хаджибея (1789 – 1795)», що був присвячений 100-річчю штурму Хаджибея російськими військами, наголошував, що мова може йти лише про приєднання, а не про заснування міста («Мы в настоящее время имеем несколько опытов истории «южной красавицы», которой исполнилось сто лет со времени присоединения ее к России» – писав він ).
Декан історико-філологічного факультету Василь Карлович Надлер (1840 – 1894 рр.) у своїй книзі «Одесса в первые эпохи ее существования», 1893 року видання, щодо дати заснування запропонованої А.Скальковським, стверджував, що у «день 22-го августа, который привыкли праздновать Одесситы» жодних визначних подій не трапилося, окрім початку певних робіт в порту .
Історики другої половини ХІХ ст. значно розширили знання з історії Хаджибея до 1794 р.
Значних успіхів в цьому досяг В. Яковлєв та Олексій Іванович Маркевич (1847 – 1903 рр.), який у фундаментальному дослідженні «Город Качибей или Гаджибей – предшественник Одессы» 1894 р., між іншим, звернув увагу на першу письмову згадку про Качібей – 1415 рік.
Зібрані О.Маркевичем та В.Яковлєвим матеріали, стали підґрунтям для книги історика Олександра Васильовича Болдирєва (1963 – 2001 рр.) «Одесі-600» 1994 року видання, в якій було досить переконливо доведено, що Одеса має вважати часом свого заснування не 1794, а 1415 рік. Історичний нарис О.Болдирєва закінчувався словами: «щоб там не святкували в Одесі у 1994 році, місто все одно на 400 років молодшим не стане. Як би там не було, а Одесі – 600» .

Що стосується дати 1415 р., то в цей рік, згідно з «Історією Польщі» Яна Дугоша, «….прибули до польського короля Владислава посли патріарха і грецького імператора з листом та олов'яними буллами, які їх удостоювали, а турки їх всіляко мучили і гнобили; їм потрібна щедра допомога зерном. Владислав же, польський король у святому співчутті, документально засвідчує допомагати. Він дає і щедро дарує прохану кількість зерна, яке їм потрібно отримати в його королівському порту Кочубеїв» (переклад цитати з латини Т.І. Олійника).
Качібей, Кочубеїв або Козубінов згадується в опублікованих документах 1430-х – 1840-х рр., як місто, фортеця («замок») та порт .
Перейшовши під владу Османської імперії Качібей на середину ХVІ ст. стає важливим пунктом соляної торгівлі, причому в ньому (що згадано у польсько-татарському договорі 1540 р.) перебувала татарська залога , а сіль відвантажувалася в тому і числі і на купецькі судна .
В другій половині ХVІ ст. Качібей занепадає під ударами українських козаків. Притому його будівлі продовжували згадуватися у документах, та позначатися на картах, переважно, на місці сучасної Одеси. Саме так можна локалізувати розташування фортеці Качібея-Ходжибея за книгою османського мандрівника середини ХVІІ ст. Евлія Челебі.
Відродження Качібея–Ходжабея відбулося в першій половині ХVІІ ст.
Згідно з опублікованими джерелами в Куджабєє вже 1750 р. швартувалися турецькі судна .
За джерелами, знайденими сучасними турецькими істориками, 1764 р. османський уряд в Ходжибєє розпочав будівництво великої пристані. 1765 р. відбудовується фортеця в Ходжибєє (яку в запорозьких та російських джерелах іноді називали «Єні Дунья»). Російський розвідник Іван Іслєньєв, який 1766 р. під виглядом купця відвідав Хаджибей та склав його план, називав цей пункт містом («План специально новостроенного на берегу Черного моря турецкого города Гаджибея…») й позначив цілу низку споруд, які розташовувалися в центральній частині теперішньої Одеси (фортецю, пристань, мечеть, гостинний двір та ін.) .
Показово, що й Йосип Дерібас напередодні штурму його військами Хаджибея 1789 р. називав цей пункт містом .
Проте водночас у російських офіційних документах Хаджибей також називали «замком» тобто фортецею. Турецька фортеця в Хаджибеє (на теперішньому Приморському бульварі) була підірвана російськими військами у вересні 1789 р. за наказом Г.Потьомкіна. Проте тривалий час залишалися інші споруди.
Зокрема турецька пристань (принаймні до 1793 р.), окремі будинки, зокрема, знаменита кав’ярня С.Аспоріді, яка проіснувала до першої чверті ХІХ ст. Останньою спорудою, що залишилась в Одесі від часів турецького Хаджибея вважали турецьку лазню на розі вулиць Катериненської та Поліцейської (тепер – вул. Буніна), яка була зруйнована у 1840 р.

Таким чином, пропозицію вважати 1415 рік роком початку історії Одеси можна вважати цілком обґрунтованою з наукової точки зору.

1. Скальковский А. Первое тридцатилетие истории города Одессы. – Одесса, 1837. – С. 37.
2. Смольянинов К. 22-е Августа 1794 года, день рождения Одессы // Одесский вестник. – 1852. – 30 августа.
3. Яковлев В.А. К истории заселения Хаджибея (1789 – 1795). – Одесса, 1889. – С. 11.
4. Надлер В.К. Одесса в первые эпохи ее существования. – Одесса, 1893 – 100 с. – С. 23.
Болдирєв О. В. Одесі – 600. – Одеса, 1994. – С. 68.
5. Dlvcgossi I. Historiae Polonicae. – Francofvrti. 1711. – Т.1.– Р. 367; Маркевич А.И. Город Качибей или Хаджибей - предшественник Одессы. – Одесса, 1894. – С. 55.
7. Skarbiec dyplomatów papieskich, cesarskich, królewskich, książęcych, uchwał narodowych, postanowień różnych władz i urzędów posługujących do krytycznego wyjaśnienia dziejów Litwy, Rusi Litewskiej i ościennych im krajów / Zebrał i opisał I. Daniłowicz, t. II, Wilno 1862. – С.123 – 124.
8. Архив Юго-Западной России. – К., 1893. – Ч. 8.– Т1. – С.25 – 27.
9. Skarbiec dyplomatów. – С.312 – 313.
10. Литвин М. О нравах татар, литовцев и московитов // Мемуары относящиеся к истории Южной России. – Вып.1. – К.1890. – С.49 – 50.
11. Евлія Челебі. Книга подорожі. – Одеса, 1997. – С.25, 26.
12. Андриевский А. Дела, касающееся запорожцев // Записки Одесского общества истории и древностей. – Т.14. -С.497, 498.
13. Боровой С.Я. Хаджибей в 60-х гг. ХVІІІ ст. (В свете новых материалов) // Записки Одесского археологического общества. – 1967. – Т.2. – С. 133 – 136.
14. Записки Одесского общества истории и древностей. – Т.11. – С.406.
15. Яковлев В.А. К истории заселения Хаджибея (1789-1795 гг.). – С.55-56.
16. Хаджибейская баня // Одесский вестник. – 1841. – 15 февраля.

 * * *
Вот здесь есть 2 карты, на которых с подробностями видно -  как выглядела за 28 лет и за пару лет до "основания" «ничтожная татарская деревушка» о которой врет автор первого текста краевед О. Губарь: http://mysliwiec.livejournal.com/2178433.html

Этот пост размещен также на http://mysliwiec.dreamwidth.org/
Tags: Елита нацьии !, даже не смешно, кажущееся и действительное, факт
Subscribe
  • Post a new comment

    Error

    default userpic

    Your reply will be screened

    Your IP address will be recorded 

    When you submit the form an invisible reCAPTCHA check will be performed.
    You must follow the Privacy Policy and Google Terms of use.
  • 1 comment