mysliwiec (mysliwiec) wrote,
mysliwiec
mysliwiec

ІСТОРІЯ ОДЕСИ: КОРОТКИЙ КУРС У золотих променях історії. Розділ ІІІ (початок)

Розділ ІІІ.
Війна 1787—1791 років.
Штурм Хаджибея (Одеси) 14 (27) вересня 1789 р. Чорноморські козаки


Віроломна анексія Російською імперією у 1783 році території Кримського ханства вже у серпні 1787-у спровокувала чергову російсько-турецьку війну. На боці Росії в ній воювали колишні запорожці, з яких намісник півдня України Григорій Олександрович Потьомкін (1739—1791) почав створювати нове козацьке військо «верных запорожцев» на противагу «неверным» — задунайським запорожцям.
Зазначимо, що самоідентифікація тоді відбувалася за релігійно-конфесійною належністю. Таким чином, після вищезгаданого загарбання Криму Г. Потьомкін готувався до неминучої війни з турками. Від 1788-го військо отримало назву «Чорноморського», оскільки цариця Катерина ІІ, не люблячи «поганих» назв й охоплена манією перейменування всього на імперський кшталт, заборонила вживати слова «запорозьке» або «Січ»
«Что верные Запорожцы верно служат, сие похвально, — писала цариця Г. Потьомкіну 22 лютого 1788 року,
но имя Запорожцев со временем старайся заменить иным, ибо Сеча, уничтоженная манифестом не оставила по себе ушам приятное прозвание; в людях же незнающих чтоб не возбудила мечты, будто за нужно нашлось восстановлять Сечу или название».

Розпочавши в червні 1788 року облогу Очакова, російське командування було дуже занепокоєне постачаннями в цю турецьку фортецю з Хаджибея. Останній на початку війни залишався важливим турецьким торговим портом. Так, коли в жовтні 1787-го від Очакова до Хаджибея пригнало вітром російську плавучу батарею № 1, її командир капітан другого рангу Андрій Вєрєвкін 5 жовтня «увидел под гаджибейским берегом до 15 судов купеческих» (намагаючись захопити одне з них, А. Вєрєвкін у Хаджибейській затоці посадив свою батарею на мілину та потрапив до турецького полону).

Від початку серпня 1788 р. чорноморські козаки регулярно здійснювали розвідки в районі Хаджибея. Відомо, що 11 серпня того року небіж Г. Потьомкіна генерал-поручик Павло Потьомкін звернувся з особистим проханням до кошового отамана чорноморців Захарія Олексійовича Чепіги (1725—1797) взяти з Хаджибея турецького «язика».
Вже наступного дня «с партией» козаків привів «из города Аджибея двух турков: первому имя Ибрагим Касаб, другому — Ахмет Пашатин Джерек, байрактар, которые показали, что в городе Аджибей войска якобы более не имеется, а конницею до 200 человек, с кораблей ежедневно за водой приезжают и покупают овощи…»
Історик Прокопій Петрович Короленко (1834—1913) писав про цю подію:
«Во время осады Очакова генерал-поручик Потемкин обратился с просьбою к Захарию Алексеевичу достать языка из крепости Га-джибея, чтобы узнать число и расположение имевшихся там турецких войск. ...Это весьма важное поручение Захарий Алексеевич, не доверяя никому, взял на себя. Темной ночью он пробрался к Гаджибею, и оттуда на другой день привел двух пленных турок. Как он умудрился взять их — Бог ведает. Предание гласит, что Чепега был хоретерник 1, что он поэтому брал в плен турок и водил их за собой привязанных за пояс как послушных овечек».

За повідомленням П. Короленка, виконуючи наказ Г. Потьомкіна, «29 октября [1788 г.] Чепега взял с собой несколько человек отважных казаков и пробравшись ночью к Гаджибей зажег береговой цейгауз». А 7 листопада 1788 року, того самого дня, коли флотилія та піхота чорноморських козаків під проводом військового судді Антона Андрійовича Головатого (1732—1797) здобула фортецю на о. Березань,
«конница их [черноморцев] с кошевым атаманом полковником Чепегою была под Гаджибеем и истребила у самой сей крепости магазины2, на берегу построенные, в которых было несколько тысяч четвертей3 муки, пшена и овса».
Г. Потьомкін з цього приводу писав до Катерини ІІ: «…их [черноморцев] кошевой Чепега в Кочабее4 зажег магазейн большой: следует орден военный и ему, ибо он под пушками крепостными то все сделал…»

Після здобуття 7 грудня 1788 року Очакова армія Г. Потьомкіна навесні 1789-го почала просування на захід у бік Бендер. Притому чорноморські козаки продовжували здійснювати розвідки ситуації навколо Хаджибея
(наприклад, Михайло Іларіонович Кутузов 11 червня 1789 року писав до З. Чепіги: «Нужно мне знать обстоятельнее о показании казака Ивана Орлика и взятых им с товарищами турках… около Аджибея»).
У другій половині червня — на початку серпня 1789-го такі розвідки здійснювали донські козаки, а в серпні — на початку вересня — знов чорноморці. Так, 26 серпня 1789 року чорноморці взяли в полон «турецкого чиновника Умер-агу» ще з двома турками, «вышедшими из Гаджибея для поимки языка». Чиновник «показал, что войска в Гаджибее до двухсот янычар, пушек в крепости 8 девятифунтовых, но ожидаются от капитан-паши три тридцатифунтовых. Около Гаджибея сделан глубокий ров, хлеба малое количество лежит в жилье, потому что магазейны прошлого года выжжены» тощо.

Ситуацією навколо Хаджибея в цей час зацікавився уродженець Італії, наполовину іспанець, наполовину ірландець, генерал-майор російської армії Йосип Михайлович Де-Рібас. Він заздалегідь задумав стати «завойовником Хаджибея». Однак, коли в кінці літа 1789-го Г. Потьомкін наказав корпусу російської армії з Очакова вирушити на здобуття Хаджибея, командиром цього з’єднання було призначено не Й. Де-Рібаса, а козацького нащадка з Гетьманщини, генерал-поручика Івана Васильовича Гудовича (1741—1821).
Й. Де-Рібас мав командувати авангардом цього корпусу. В його розпорядженні було два батальйони регулярної російської армії (батальйон Троїцького піхотного полку і Миколаївський гренадерський батальйон) та шість полків чорноморського козацтва (три кінні та три піші) під керівництвом З. Чепіги. Решта полків Чорноморського козацького війська під проводом А. Головатого здійснювали тилове забезпечення авангарду.

«…Я вскоре буду Дон-кихотствовать», — писав Й. Де-Рібас 31 серпня 1789 року до начальника канцелярії Г. Потьомкіна Василя Попова, повідомляючи про план захоплення міста переважаючими силами із суходолу та з моря — флотом контр-ад-мірала Марка Івановича Войновича (1750—1807) за підтримки артилерії, щоб відповісти «в случае если город посмеет стрелять по нас, завидя нас с рассветом».
Попереду вирушили полки чорноморців. У ніч з 11 на 12 вересня 1789-го вони перейшли Пересип. Наступної ночі тим самим шляхом пройшли батальйони регулярної російської армії. Свої війська Й. Де-Рібас зібрав «в Кривой балке от Аджибея в 7 верстах» (теперішнє передмістя Одеси, де на той час, ймовірно, існувало поселення українців та росіян-старовірів).
Й. Де-Рібас мав дочекатися підходу головних сил корпусу І. Гудовича, але чекати не став. Розраховуючи на допомогу флоту, «он послал козака к гр. Войновичу, извещая его что 14-го рано утром он сделает приступ к крепости».
Увечері 13 вересня солдати та козаки Й. Де-Рібаса «пришли к Балке, от замка в 2 верстах отстоящую» (в районі теперішньої вул. Балківської). Свої сили Й. Де-Рібас розподілив на три підрозділи.
Перший — під проводом полковника Олександра Семеновича Хвостова (пізніше він зробив непогану кар’єру, став керуючим державного банку, відомий як поет та жартівник) здобув «замок», тобто фортецю, Хаджибей на місці нинішнього Воронцовського палацу і прилеглої території Приморського бульвару. Штурм фортеці розпочався 14 вересня о п’ятій ранку і тривав близько півгодини. Російський прапор на фортеці встановив прибалтійський дворянин, секунд-майор Федір Іванович Сандерс (пізніше дослужився до звання генерал-лейтенанта).
Коли турки намагалися втекти з фортеці, по них ударив другий підрозділ — три кінні полки чорноморців на чолі з З. Чепігою.
Третій підрозділ військ Й. Де-Рібаса, що складався з російських солдатів та піших чорноморських козаків під проводом Сергія Воєйкова, здобув саме місто Хаджибей (район сьогоднішньої Думської площі та Карантинної балки).

У Хаджибейській (Одеській) затоці перебував досить значний турецький флот. Як зазначав історик ХІХ ст.:
«У Гаджибейского берега стояли на якоре 33 лансона, 2 шебеки и 5 кирлангичей5», ще 40 кораблів чекали на рейді.
З моря турки відкрили по військах Й. Де-Рібаса, за його ж словами, «адский огонь» (особливої шкоди завдавали дві плавучі батареї — шебеки). Однак на той час до Хаджибея вже підійшли головні сили корпусу І. Гудовича (їхнім провідником «по здешним трудным дорогам во время сей экспедиции» був осавул чорноморців Кіндрат Осипович Табанець).
«Гром пушек, — писав О. Маркевич, — уведомил Гудовича, что в этот момент завязалось дело, потому что г. Де-Рибас, убедивши его в необходимости взять крепость, уведомил о моменте приступа только адмир. Войновича. Гудович понял, что Де-Рибас хотел один приобресть славу взятия Гаджибея, и не только на это не сердился, но немедленно послал ему помощь и пушек».
Від військ І. Гудовича до берега моря була відряджена батарея із чотирнадцяти польових гармат під проводом хороброго майора артилерії Миколи Яковича Меркеля, яка своїм вогнем змусила турецький флот відійти подалі в море, а два турецькі лансони — підійти до берега та здатися.
Зокрема, як йдеться в наказі Г. Потьомкіна від 20 вересня 1789 року: «Казаки войска черноморского, бросившись в воду, овладели одним лансоном неприятельским, вооруженным двадцати семи фунтовою пушкою, на котором было 26 человек».
Це стало завершенням успішного штурму. Проте російський флот не підтримав учасників штурму (М. Войнович послався на те, що прийти до Хаджибея йому завадив незручний вітер) і тому перемога, за словами Й. Де-Рібаса, не була повною.

Тарас ГОНЧАРУК,
доктор історичних наук,
професор ОНУ ім. І.І. Мечникова.


1 Тобто «характерник» — чаклун.
2 «Магазинами» тоді називали продовольчі склади.
3 Четверть — міра об’єму сипучих тіл, що дорівнювала 209,9 літра.
4 Назва «Кочабей» вживалася в російських військових документах паралельно з назвами «Аджибей», «Гаджибей», «Хаджибей» стосовно Хаджибея (Одеси) принаймні до кінця 1780-х років.
5 Лансон — однощоглове або двощоглове судно для транспортування військ; шебека — довге, широке гостроконечне трищоглове судно, що мало на палубі від 12 до 40 гармат; кирлангич (напівшебека) — судно зразка шебеки лише меншого розміру.

(Далі буде).


* * *
Попередні розділи ТУТ:

Продовження ТУТ:


Этот пост размещен также на http://mysliwiec.dreamwidth.org/
Tags: кажущееся и действительное
Subscribe
  • Post a new comment

    Error

    default userpic

    Your reply will be screened

    Your IP address will be recorded 

    When you submit the form an invisible reCAPTCHA check will be performed.
    You must follow the Privacy Policy and Google Terms of use.
  • 0 comments