?

Log in

No account? Create an account

27 травня 2018

pic#108509455 министерство предупреждает

Лінгвістично-світоглядний двобій: український ультранаціоналіст vs руссккій інтєллігєнт

Перший текст написано кардинальним непримиренним українським ультранаціоналістом і ідейним русофобом:

Як на мене, то зазначені виконавці за всіма вимогами володіли безумовними здібностями саме до української сцені ... Надалі, коли шлях на неї ставав нездоланним, українські актори йшли вимушено на сцену російську. Ця тема вимагає окремої розмови.
Але перш є необхідність задатися питанням: чи можливо потурати бажанням заробляти на власному національному приниженні?
Чи можна виправдовувати будь-якими обставинами кон'юктурні стрибки і кривляння при повній втраті гідності?
Актуальність цих питань очевидна сьогодні при спогляданні багатьох спроб зайнятися українським театром ...

Дика думка про можливість українцям з'явитися на своїй національній сцені начисто заперечувалася (російською) літературою і театром.
Українець ... придушений в самоідентифікації, міг тепер з'явитися в національному одязі лише на російській сцені і виключно в карикатурному вигляді.

"Перше враження від українця в російській літературі - це враження комічне. ... Українець насамперед смішний. Смішні його жести, його розмова, його одяг, манера", - писав Д. Заславський.
"Від Пушкіна і майже до наших днів російська література в українці бачила насамперед зовнішній його вигляд, - продовжував Заславський, - і в цьому вигляді, перш за все, відзначала комічні риси. Російська література завжди з глузуванням ставилася до українця, іноді з добродушним, іноді з холодним і жорстоким, нерідко грубим. Не кажучи вже про низькопробну антиукраїнську белетристику, - майже всі розповіді про українців - це ряд грубуватих армійських анекдотів ... "
І в театрі з середини 19 століття створюється російський сценічний стереотип хитрого користолюбного українця, людини що не має ні честі, ні совісті, здатного на все заради поживи.
Висміюються національні риси українців - характер, невміла російська мова і дивовижна для росіянина пластика. Злочинний прагматизм українця протиставляється непрактичній ідеалістичній душі росіянина ...


... Війна, евакуація, Ташкент. Туди ж евакуювали український театр ім. Франка і театральне училище при ньому. У 1942 році А. М. Бучма з педагогами училища оголошує набір. Чи варто говорити, що свій шанс, свою мрію, українка *** не могла зрадити. І стала студенткою училища при легендарному театрі. З першого заходу! Про популярність театру говорить такий факт.

Незважаючи на те, що до українського училища Бучма приймав лише етнічних українців, однокурсницею *** стала і росіянка Доля Нікіфорова (єдина на весь курс неукраїнка).
Батько генерал. Доля була вражена грою Бучми, яскравістю і неймовірною енергетикою вистав українського театру, дивним способом існування актора, і хотіла стати тільки такою артисткою, і грати - тільки так!
Ні "здивування", м'яко кажучи, батька, ні мовний бар'єр не зупинили її:
-"Амвросій Максиміліанович, возьмітє мєня, я всьо сумєю, всєму научусь!"
Бучма здався ...

* * *

Второй текст написан человеком русской культуры, органически неприемлющим ни в каком виде, никакие, даже мельчайшие проявления любого национализма:

"...Как по мне, то указанные исполнители по всем требованиям обладали безусловными способностями именно к еврейской сцене... В дальнейшем, когда путь на неё становился непреодолимым, еврейские актеры уходили вынужденно на сцену русскую. Эта тема требует отдельного разговора.
Но прежде есть необходимость задаться вопросом: возможно ли потакать желаниям зарабатывать на собственом национальном унижении?
Можно ли оправдывать какими-либо обстоятельствами конъюктурные прыжки и ужимки при полной потере достоинства?
Актуальность этих вопросов очевидна сегодня при созерцании многих попыток заняться еврейским театром...

Дикая мысль о возможности евреям появиться на своей национальной сцене начисто отрицалась литературой и театром.
Еврей ... подавляемый в самоидентификации, мог теперь появиться в национальной одежде лишь на русской сцене и исключительно в карикатурном виде.

"Первое впечатление от еврея в русской литературе - это впечатление комическое. ... Еврей прежде всего смешон. Смешны его жесты, его разговор, его одежда, манера", - писал Д. Заславский.
"От Пушкина и почти до наших дней руская литература в еврее видела прежде всего внешний его облик, - продолжал Заславский, - и в этом облике, прежде всего, отмечала комические черты. Руская литература всегда с насмешкой относилась к еврею, иной раз с добродушной, иной раз с холодной и жестокой, нередко грубой. Не говоря уже о низкопробной антисемиткой беллетристике, - все расказы Лескова о евреях - это ряд грубоватых армейских анекдотов..."
И в театре с середины 19 века создается российский сценический стереотип корыстолюбивого еврея, человека не имеющего ни чести, ни совести, способного на все ради наживы.
Высмеиваются национальные черты харатера, неумелая русская речь и диковиная пластика. Преступный прагматизм еврея противопоставляется непрактичной идеалистической душе русского человека...
(стр 49-51)

...Война, эвакуация, Ташкент.Туда же эвакуировали ГОСЕТ (ГОСударственный Еврейский Театр) и театральное училище при нем. В 1942 году С.М. Михоэлс с педагогами училища объявляет набор. Стоит ли говорить, что свой шанс, свою мечту, *** не могла предать. И стала студенткой училища при легендарном театре. С первого захода! О популярности театра говорит такой факт.

У *** была однокурсница - русская девушка Доля Никифорова.
Отец генерал. Доля была потрясена игрой Михоэлса яркостью и невероятной энергетикой спектаклей еврейского театра, удивительным способом существования актера, и хотела стать только такой артисткой, и играть - только так!
Ни недоумение, мягко говоря, отца, ни языковый барьер не остановили её:
-"Соломон Михайлович, возьмите меня, я все сумею, всему научусь!"
Михоэлс сдался...
стр 154 -155)

Фауст Миндлин
Книга "Еврейский театр: актеры и судьбы"
Одесса 2016

P.S.
Докладніше про книгу звідки взято цитату, - ТУТ:
pic#108509455 министерство предупреждает

Зона свободного лежания наконец открыта в Одессе! Именно на Дерибасовской угол Ришельевской

Зона свободного лежания наконец открыта в Одессе!
Теперь любой пьяный одессит или гость города имеет где преклонив голову, туловище и распластав в безобразной позе руки и ноги свободно отоспаться в центре города, зная, что пока он не выползет за пределы очерченной оранжево-охровой плиткой территории, полиция его не тронет.
По центру зоны свободного лежания мы видим пиктограмму "Тень Пушкина" в виде силуэта известного ловеласа и бонвивана 19 века, который в перерывах между совращением окружающих его дам и сочинением русского литературного языка, будучи навеселе, полюблял отдохнуть именно на этом месте, выйдя очередной раз бухим в дым из находившейся рядом ресторации Оттона.