?

Log in

No account? Create an account

27 січня 2018

pic#108509455 министерство предупреждает

"У стрічку таки вповз Сємьонич".

Звідки такий кіпіш, товариство?

Ні В'ятрович -

Читати більшеCollapse )


ні Портніков -

Читати більшеCollapse )

ні Дніпровська-
Читати більшеCollapse )

не сказали нічого особливо нового про Висоцького, щоби вже до них не сказала ( звісно що трохи іншими словами і з трохі іншими акцентами) дружина Мстислава Ростроповича Галина Вишневська у своїй книзі спогадів "Галина":

"Архипелаг ГУЛаг сделал свое дело. Вот он, сегодняшний русский человек.
Он орет, он вопит на весь мир своим пропитым, хрипатым голосом и воет, как затравленный, загнанный, но еще очень сильный зверь.
И чувствуешь, что все эти песни про нас и все мы из одной стаи...
Да, народ породил Высоцкого и признал его своим бардом, трибуном, выразителем своего отчаяния и своих надежд. Но что же должен был пережить народ, через какие моральные ломки пройти, чтобы вот эти блатные истерические вскрики уркагана находили такой массовый отклик во всех слоях советского общества!
В этом гигантском, уродливом театре, где все кривляются и с блатными ужимками суетливо вертятся друг перед другом...
Актеры не по призванию, а по принуждению, в непрофессиональном театре, управляемом каким-то коллективным руководством, всю жизнь играют бесконечную бездарнейшую комедию.
Зрителей нет только участники. Пьесы тоже нет - сплошная импровизация.
Играют, не зная развития ее и не зная, чем кончится спектакль"...

І цілком нормально, що ті, хто і досі ментально знаходяться в тій " в стає русскіх людєй", ті нєгодуют.
А вам що до них?

* * *
І туристична вишенка на юбілейному тортику:

Всі знають, що Висоцький знімався на одеській кіностудії.
Вже досить давно (з останніх років радянської влади), є меморіальна табличка Висоцькому.
Але напевно не всі знають, що памятник "розіп'ятому Висоцькому" що з 2012 року стоїть навпроти адмінкорпусу кіностудії, відкрили не одеські кіношники, а зробив це з ініціативи ідеолога партії "Родіна" Онотолє Вассермана на гроші Москви, українофоб Ігор Марков (той самий, що зараз ховається у Москві), а відкривав його, ставший потім кумом Маркова, Порєчєнков.
Одеські кінематографісти котрі працювали і особисто були знайомі з Висоцьким були проти саме цієї скульптури і пропонували інший варіант (з 10-ти виставлених тоді на конкурс) але їх ніхто тоді не послухав.



Так само і цього року, 28 січня, у день юбілею Висоцього, нове керівництво кіностудії (починаючи з директора, всі як один до недавньоого часу, до того як їх поставили кєрувати кіностудією, раніше ніколи ніякого відношення до кіно не мали), неззважаючи на те, що ніхто з тих хто працював на студії ще у радянськи часи ніколи не знав про таке чудо як "намолена ловочка Висоцього" (я і сам такої не пам'ятаю, і двоє з тих, котрі вже працювали на кіностудії коли там знімалося "Місце зустрічі" підтвердили мені, що моя пам'ять ще мене не зраджує і що ця лавочка повний фейк, бо Висоцький сідав на не на якусь одну, а на першу-ліпшу з багатьох однакових лавочок, котрі стояли по всій території кіностудії),



відкрили таке:

...директор киностудии Андрей Осипов рассказал:
«Кроме того, на территории киностудии открылся такой туристический объект, как «лавочка Высоцкого».
Это та самая лавка, на которой любил отдыхать с друзьями и знакомыми Владимир Высоцкий между дублями и в конце съёмок своих одесских картин,.. и именно на этой, что называется, "намоленной" лавочке, происходило много интересных и творческих событий».




Насправді, ця студійна лавочка, одна з багатьох, і раніше стояла і зараз стоїть з правого боку від входу у 5-й павільон кіностудії.
"Вікно" над нею бутафорське, насправді там суцільна стіна.
А полюбляв віпочивати, походжуючи наодинці Висоцький, зовсім на протилежному боці студії - біля фонтану, за тоді ще суцільними двома колами кущів самшиту, тут:



І ніхто не згадує, що, наприклад, крім А. Довженка, працював (до того як радянська влада його остаточно знищила) на одеській кіностудії і Ю́рій Йо́сипович (Юрко́) Тютю́нник — український військовий діяч, генерал-хорунжий армії УНР.

16 червня 1923 року після переправи через Дністер генерал-хорунжого Юрка Тютюнника заарештовано.
Для широкої публіки повідомлено, що він здався добровільно, мовляв, уряд УСРР запропонував співпрацю, з чим генерал погодився. Чекісти влаштували йому побачення в камері з дружиною і малою донькою з ультиматумом: або лист, або всім смерть...
..«На кіностудії довкола Юрка Тютюнника, вбраного у форму українського генерала, з тризубами на ковнірі, завжди збирався великий гурт людей, і на чисельні запитання, які йому ставилися, Юрко Тютюнник відповідав різко й лаконічно, відкидаючи „диктатуру пролетаріяту“ на Україні. Він підкреслював, що в Україні переважає селянство, права якого урізані совєцькою владою, і що такий стан не є терпимий».
Працював у ВУФКУ сценаристом (сценарій фільму «Звенигора», спільно з Майком Йогансеном і Олександром Довженком)...
Під час роботи на Одеській кінофабриці потоваришував з Юрієм Яновським.
У пропагандистському фільмі «П. К. П.» Юрій Тютюнник зіграв самого себе.




Після роботи на Одеській кінофабриці Тютюнник перейшов до Всеукраїнського фотокіноуправління (ВУФКУ) в Харкові.
Слідчим Тютюнник говорив: «Від своїх поглядів не відмовлявся й досі не відмовляюся. Якщо позиції Донцова не змінилися, то я до них ставлюся як і раніше — тобто поділяв і поділяю».
Смертний вирок поставила колегія ОГПУ 3 грудня 1929 року, але з приміткою: «вирок не приводити у виконання до особливого розпорядження». Розстріляний 20 жовтня 1930 року.

Жодної згадки на кіностудії немає про нього.

* * *

А про те що я вам тут розповів, що ця лавка Висоцього, то є чистий туристичний фейк для заманухи прієзжих лохов,
вже можна починати писати -
-"Нє пазволім одіозному Мислівцу пєрєпісьівать нашу вєлікую історію"

Цей пост також розміщено на: https://mysliwiec.dreamwidth.org/2955262.html
Коментів: comment count unavailable
pic#108509455 министерство предупреждает

Есть ли сегодня в России такой этнический народ - "русские"?

Пишет россиянин, занимающийся поиском своей аутентичности.

Много раз приходилось слышать один и тот же вопрос- почему весь, меря, мурома, мещёра исчезли, а мари, мордва, удмурты, карелы, коми, чуваши, татары, и иные не русские народы, нет. Я всегда вспоминаю крылатое выражение Достоевского: "русский - значит православный".
Взгляните на карту православных церквей и монастырей России. Ареал их наибольшего распространения коррелирует с территориями обрусевших древних народов: мери, муромы, мещеры, веси, ставших базисом великорусского этноса. Да, и вятичей, кривичей, словен, тоже.

И наоборот, наименьшее их количество находится в землях еще сохранившихся нерусских народов.

В истории России православие – это культурообразующая религия, более того - этнообразующая.
Православие за 500-600 лет создало базис великорусского этноса который к 1917 оставался довольно рыхлым образованием,
а советская урбанизация и культурно-языковая политика (в частности борьба с диалектами) в РСФСР, и последовавшая за ними угасание старой традиционной деревни, с одной стороны завершили русский этногенез на великорусских территориях.
А с другой стороны, за счет создания национальных автономий, в дальнейшем автономных республик в составе РСФСР, затормозили его.


* * *

По поводу : " с одной стороны завершили ,.. а с другой стороны,.. затормозили.."

Я в 2013 году написал пост (сначала для себя на украинском, потом для тех кто не понимает украинского, перевел его на русский):

"русский народ" только формуется - ( как подросток у которого только начинают играть гормоны). И по сей день ему необходим Отец - Царь - Генсек- Лидер.

Логика такая - чтобы сделать тесто хозяйка должна "бросить в кадку" и там смешать- муку, дрожжи, соль ..... добавить воду ... и ОСТАВИТЬ В ПОКОЕ чтоб созрело, чтоб взошло, чтоб перебродило.
Только после этого она получит готовое тесто...


В России за всю её историю не было времени, когда "то, что попало в кадку" было бы оставлено в покое, чтобы вызрело, выиграло, перебродило. Все время добавлялись новые земли с новыми "племенами", и все это летело в тот котел.

Как только начинало там, в котле, что-то формироваться, - (элементарно- чтобы люди сочинили и начали петь свои песни, 20 лет мало- надо хотя бы чтобы сын спел своему сыну, и сказал- "Слушай, сынок- эту песню еще твой дед молодым пел ").

А тут уже следующий правитель добавляет туда новую порцию дрожжей, добавляется новый "ингредиент", и так без остановки...

Я обратил внимание (особенно перед 4м числом, с ежегодным "Русским маршем"), что в России сами свои меж себя не могут договориться - кого считать "Русским". Причем все (по крайней мере большинство) свято уверены, что такой народ мало того что есть, так он уже есть 1000 лет и имеет соответственно 1000 летнюю великую культуру, язык, государство ... То есть- "полный комплект-" Все при нём ".

А присмотреться ближе- все разбегается на отдельные части, если не явно свежезаимствованные у других народов, то такие, по которым видно их свеженькую, только вчерашнюю заимствованность у других народов...

С одной стороны, та, 18го столетия, "весна народов" когда выросли другие, уже прошла, уже модерн и постмодерн, уже человечество другое. Уже более удобные времена для "политической нации".

С другой стороны, например у Чехов, - "будитель" Масарик не так уж и давно рассказал чехам "кто они такие", да и у греков подобное было. Но там была неперевранная основа.

Это "воображаемое сообщество" (русские) - до Ивана Грозного "​​взрастало" на почве автохотнов- финно-угров, булгар. Затем, с присоединением славянских земель, в ту "кадку с тестом" начались - чем дальше, тем больше, добавления украинской составляющей.

С 1917 года и до 1991-го этот процесс (перемещение масс людей на просторах Империи) принял такие масштабы, что сейчас надо очень постараться, чтобы найти семью, где несколько поколений (особенно в городах) живут на том же месте, что и 100 лет назад.

И тут начинается самое интересное:

"Хто , як, і навіщо стає росіянином, і чи є сьогодні в Росії такий етнічний народ"

"Кто, как, и зачем становится русским, и есть ли сегодня в России такой этнический народ"


Цей пост також розміщено на: https://mysliwiec.dreamwidth.org/2955447.html
Коментів: comment count unavailable