December 20th, 2017

pic#108509455 министерство предупреждает

Новини словотворення - СРУСІЛСЯ (змінився в гірший бік)

Срусілся (здеградував, зденаціоналізувався до ступіню русскості, змінився в гірший бік) - у всіх сенсах те саме, що і скурвився .



Фото документальне, зняте під Москвою влітку 2016 року, звідси:


Цей пост також розміщено на: https://mysliwiec.dreamwidth.org/2940797.html
Коментів: comment count unavailable
pic#108509455 министерство предупреждает

На вимогу Сталіна, щоб приховати антисемітську суть кампанії, кожний десятий мав бути слов’янином

"Мені пощастило знати харківського генія дизайну Василя Єрмилова, нині визнаного в усьому світі. 1965 року я приїхав до нього і попрохав дати на нашу виставку «Український малюнок 1917-1941» твори 1920-х. Єрмилов показав мені малюнки оголеної натури, які не поступалися Дега. Показав мені абстрактні рельєфи, які нині коштують сотні тисяч доларів. Я був вражений, бо в Харкові на горищі, де мешкав художник, мене зустріло мистецтво світового значення. Абстрактні композиції Єрмилова на десять років випередили англійця Бена Ніколсона, законодавця 20 сторіччя....

Єрмилов бідував. Його постійно «били рублем», тобто не давали заробітку...

Друзі Єрмилова пригадують, що керівництво харківської Спілки художників відмовилося надати зал для громадянської панахиди по ньому. Мовляв, людина, яку були виключили зі Спілки за космополітизм, хоча потому й знову прийняли, не варта таких почестей....
Чому українець Єрмилов був виключений за «єврейською статтею» космополітизм?
Чому українець Єрмилов був виключений за «єврейською статтею» космополітизм?
Річ у тім, що на вимогу Сталіна, щоб приховати антисемітську сутність цієї кампанії, кожний десятий мав бути слов’янином.
В Києві, наприклад, ним мав стати Петрицький, але ЦК компартії України попрохало замінити його іншим слов’янином. І на це місце потрапив художник Овчинников.
В Москві десяте місце припало на вчительку Єрмилова художницю Марію Синякову.

Щоби фінансово прислужитися Єрмилову, музей купив у нього для бібліотеки три рідкісні видання двадцятих років за 30 рублів (три кілограми гарної ковбаси). Я вирішив подати до закупівлі міністерством культури ескіз революційного плакату 1920 року. Завідувачем міністерської комісії, яка купувала твори мистецтва, був чиновник, що він 1949 року виключив Єрмилова зі Спілки. Людину, яка «завалила самого Єрмилова», підвищили і зробили начальником у Києві.
Щоб не ризикувати, начальник таки призначив ціну за революційний плакат, але принизливу- 20 рублів. Єрмилов дізнався про це, (як пізніше з`ясувалося) від мого друга Парніса і написав мені листа-протеста.
Протокол закупівельної комісії вів я,там було багато різних творів, і я поставив проти прізвища Єрмилова цифру 100.
На цю цифру геній дизайну відгукнувся схвально: «Я хотів би одержати цю суму, поки я у вертикальному положенні».

Міністерство виплачувало борги повільно. Сто рублів одержала вдова по Єрмилову".


Дмитро ГОРБАЧОВ:
ЩО МОЇ ОЧІ ВЛАСНОРУЧНО БАЧИЛИ (СПОМИНИ). Частина ПЕРША


Цей пост також розміщено на: https://mysliwiec.dreamwidth.org/2941007.html
Коментів: comment count unavailable