?

Log in

No account? Create an account

02 липня 2015

pic#108509455 министерство предупреждает

Про російського «царського генерала» Алекcандрова

«Ходить гарбуз по городу,
питається свого роду -
«Ой чи живі, чи здорові
всі родичі гарбузові?»





От ви пишете про царських генералів. Для чого? Вони ж служили царю, у них навіть прізвища не українські - закидають мені добродії.
Так, пишу, так, служили, бо України держаної не існувало.
Так Іван Котляревський теж був успішним майором царської армії.
А чи багато Ви бачили сучасних генералів, як оцей, народжений 190 років тому і теж із неукраїнським прізвищем?



Не відомо, яке прізвисько мав козак Василь, син Олександра; відомо, що став він священиком, тому мусив обрати прізвище на великоруський копил – і став Александровим. Отак козацький рід проріс на Слобожанщині священиками з російськими прізвищами.
Його онук - Степан Васильович Александров закінчив Харківський колегіум, був сільським священиком: українською мовою служби правив, дітей виховував у церковній школі. На дозвіллі о. Степан збирав фольклор, зачитувався «Енеїдою» І.Котляревського, потроху писав. Правда, його твори вийшли друком через 2 роки після смерті автора, але психологізм поеми «Вовкулака» високо оцінив Іван Франко.
Син Степана Васильовича – Володимир Александров народився 2 липня 1825 р. у. с. Бугаївці на Харківщині. Там і досі стоїть церква, пастирем якої був о.Степан. Оскільки родина не мала особливих коштів на навчання, закінчив Харківську духовну семінарію, потім медичний факультет університету. У 29 років удостоївся звання доктора медицини, але коштів на придбання приватної практики не було, тому подався на військову службу. Служив лікарем у Варшаві, Полтаві, Керчі, дослужився до генерала. І всюди Володимир Александров залишався собою: в родині з дружиною Олександрою та дітьми спілкувалися тільки українською; стіни його кабінету прикрашали портрети українських письменників і усіх гетьманів. Мав прекрасну бібліотеку (у Харкові у його бібліотеці займався самоосвітою художник Сергій Васильківський, племінник В. Александрова. Поет прекрасно декламував, знав напам’ять безліч народних пісень, добре їх співав, акомпануючи собі на бандурі. Оселя Александрових у Харкові по вул. Великій Сумській була своєрідним українським культурним центром, де можна було витепліти душею, послухати поезії Павла Грабовського, насолодитися розмовами з Борисом Грінченком, Марком Кропивницьким.
А, щоб власні діти зростали українцями, Володимир Александров спілкувався вдома українською, він складав для малечі вірші. Наприклад, малі Александрови довго не могли запам’ятати, що кавун, гарбуз, диня – ягоди, городина, тобто родичі. От батько вигадав віршика:
«Ходить гарбуз по городу,
питається свого роду -
«Ой чи живі, чи здорові
всі родичі гарбузові?»

Читати більшеCollapse )

Этот пост размещен также на http://mysliwiec.dreamwidth.org/