Розділ І. 1415 рік — початок історії Кочубеїва-Качібея (Одеси)В історичній науці прийнято вважати початком історії населеного пункту першу письмову згадку про нього. Виходячи з цього, історик Олександр Васильович Болдирев (1963 — 2001) свого часу переконливо довів, що початком історії Одеси є 1415 рік, коли у письмових джерелах вперше з’явилася інформація про порт Качібей або Хаджибей, пізніше — Одеса.
«Порту Кочубеїву» (в оригіналі — Kaczubyeiow) приділив увагу у своїй «Історії Польщі» хроніст Ян Длугош (1415 — 1480). Розповідаючи про події 1415 року, він, зокрема, писав:
«…у той час прибули до польського короля Владислава посли патріарха і грецького імператора з листом та олов’яними буллами, які їх удостоювали, а турки їх всіляко мучили і гнобили; їм потрібна щедра допомога зерном. Владислав же, польський король у святому співчутті, документально засвідчує допомагати. Він дає і щедро дарує прохану кількість зерна, яке їм потрібно отримати в його королівському порту Кочубеїв» (переклад цитати з латини Т. Олійника).
Отже, перша згадка про Кочубеїв пов’язана з братерською допомогою, що її надав один християнський правитель іншому перед обличчям загрози турецького завоювання.
Згадка Кочубеїва
* безпосередньо пов’язана з виходом у кінці XIV ст. до берегів Чорного моря Великого князівства Литовського, або Русько-литовської держави. Тоді у межиріччі Дніпра та Дністра згадувалися її порти
Дашків (Очаків),
Качібей (Одеса),
Чорнігрод (біля теперішнього Овідіополя),
Караул (у пониззі Дністра). Це відбулося за часів правління легендарного литовського князя-воїна Вітовта.
Історик ХVІ ст. Матвій Стрийковський (1547 — 1582) вважав Вітовта (Вітольда) причетним і до вище-згаданого відправлення зерна до Константинополя 1415 року з порту Качібея (в оригіналі — Kacibeja), зазначаючи:
«В той час посли від цезаря і патріарха Константинопольського приїхали, прохаючи про допомогу харчами, бо на них турки, що зміцнилися в Адріанополі, наскакували і Константинополь облогою дражнили. Тому король з Русі і Вітольд з Литви Дніпром (милостю християнською спонукані) послали до Качібея порту моря Понтійського (який був у той час у державі Литовській) збіжжя та живності достатньо» (переклад цитати з польської В. Вербицького).
Як бачимо, М. Стрийковський вважав, що надіслане 1415-го зерно було «з Русі», тобто з Галичини — Руського королівства, а пізніше Руського воєводства, що перебувало тоді у складі Польського королівства, та «з Литви», тобто володінь Великого князівства Литовського, до якого входили тоді Київщина, Волинь та Поділля.
( Читати більшеCollapse )Продовження
ТУТ:Этот пост размещен также на http://mysliwiec.dreamwidth.org/
