July 15th, 2013

pic#108509455 министерство предупреждает

Жидівський пробоєвий курінь УГА під орудою Соломона Ляймберґа

Чимало європейських добровольців обіймали в допоміжних службах УГА посади військових інженерів, залізничників, мостобудівників, хіміків, зброярів тощо. Водночас функції військових лікарів, санітарів, аптекарів, суддів, інтендантів або ветеринарів виконували вихідці з численної єврейської громади Галичини, яких у лавах захисників ЗУНР у часи визвольної боротьби налічувалося понад дві з половиною сотні. Найвищі військові звання з-поміжгалицьких військовослужбовців-євреїв були в лікарів Теофіля Бардаха (полковник) та Осипа (Йозефа) Ямполєра (підполковник).

Загалом єврейське населення ЗУНР, як і інші національні меншини, було звільнене спеціальним законом від військової служби. Однак траплялися непоодинокі винятки, зокрема під час Чортківської офензиви у червні 1919-го, коли їх мобілізували до УГА.
Тоді ж до галицького війська приєднався Жидівський пробоєвий курінь на чолі з поручиком Соломоном Ляймберґом, що був сформований єврейською молоддю Тернополя для захисту від польських погромників.



У курені служили 1200 євреїв та українців, поділених на чотири сотні. Водночас пліч-о-пліч з останніми воювали члени «Жидівської міліції» Галичини.



Командвання Жидівськиого Пробойового Kуріня — самостійного оперативного військового підрозділу 1-го корпусу Української Галицької Армії. Сформований у червні 1919 року під час Чортківської офензиви з жидівської (Jewish) міліції Тернополя.
У центрі сидить командир — поручник Соломон Ляймберґ.


Склад куреня:

4 стрілецьких (по 200–220 вояків) і скорострільна (8 кулеметів) сотні;
3 чети — кінноти, саперна і зв’язку.

Місце дислокації та вишколу — село Остап’є (нині Підволочиського району Тернопільської області). Від 14 липня Жидівський Пробойовий Kурінь брав участь у бойових діях з польськими військами на лінії сіл Максимівка — Романове Село — Жеребки — Колодіївка, прикривав відхід частин 1-го корпусу за Збруч у районі Скалата, Гримайлова та Гусятина.

На Надніпрянщині відзначився в боях із московсько-більшовицькими військами під містами Проскурів (нині Хмельницький), Вінниця, Фастів, Бердичів.

Внаслідок бойових дій та епідемії тифу і дизентерії курінь втратив дві третини особового складу. Начальна команда УГА його розформувала, вцілілих вояків перевели в інші частини.
Частина людей дісталася до Одеси, звідки разом з членами місцевої єврейської бойової дружини емігрували до Палестини. Дехто залишився на території Радянської України, а деякі, серед яких був і Соломон Ляймберґ, повернулися в Галичину, яка на той час була вже під Польщею.

Звідси : Українські ландскнехти

І звідси: Центральний провід ВО «Тризуб» ім. С.Бандери звертається до українців з ініціативою по вшануванню пам’яті загиблих у боротьбі за самостійність України всіх бійців Жидівського пробойового куреня

a_ingwar додає:

Сам Ляйнберґ після перемоги червоних, в Одесі пішов служити новій владі. Його було розстріляно червоними - вже у 1938 році.

http://www.e-reading-lib.com/bookreader.php/1007248/Cherushev_-_Udar_po_svoim._Krasnaya_Armiya_1938-1941_gg..html

"В ходе предварительного следствия Синявский признал себя виновным в шпионаже в пользу иностранных государств и в участии в военном заговоре. Он показал, что был связан или знал об антисоветской деятельности А.И. Рыкова, Я.Б. Гамарника, И.С. Уншлихта, И.А. Халепского, И.А. Адамовича, Р.А. Муклевича (заместителя наркома оборонной промышленности), В.Г. Кнорина, О.В. Бордовского, Я.И. Алксниса, Я.М. Фишмана, Н.А. Ефимова. Кроме того, он признался, что лично завербовал для шпионской работы С.Я. Лямберга и П.К. Стржалковского и вовлек в заговор"

http://vilne.org.ua/index.php?option=com_content&view=article&id=5942:nevidome-pro-solomona-laymberga&catid=33:krau&Itemid=38

"На місці своєї останньої роботи був заарештований 3 жовтня 1937 р. Для ведення слідства його конвоювали в Ленінград (нині Санкт-Петербург). Допити і тортури тривали більше двох місяців, вимагали зізнань у шпигунстві і зраді батьківщини. «Судова трійка» винесла 19 грудня 1937 р. вирок — розстріл. Утім, його виконання затягнулося більш як на три місяці, напевно, йшла тяганина в НКВС, чи треба позбавляти життя фахівця з радіорозвідки. Врешті-решт С. Ляймберга стратили. Сталося це 9 квітня 1938 р. і, мабуть, у Левашовському урочищі чи урочищі «Койранкангас» поза Ленінградом, де в той час розстрілювали невинних людей."


* * *

Тим, хто вважає, , що слово "жид" в українській мові є образливим,- сюди:
- Червона шматка для бика ( про маніпуляціі зі словом "жид")

На російську мову вже нема ради. Там з цим словом (як кажуть медики), "незворотні патологічні і зміни" вже зайшли занадто далеко. і реанімація вже не допоможе.
Але хто не знає, звідки і чому це почалося, сюди:
- О источнике возникновения "заморочек" вокруг слова "Жид"

pic#108509455 министерство предупреждает

"Ничто не омрачало праздника: "Я считаю, что у нас все сложилось" , - резюмировала госпожа Тигипко.

Вчера написал пару слов о том празднике жизни, который устроили себе местные "сєлєбрити" под кодовым названием "Одесский кинофестиваль, а точнее о том, что происходило в день открытия на красной дорожке этого действа- Тигип-кино 2013. Одесса.
Оказывается, то, что происходило в тот же день вечером, было не меньшим, а ещё большим жлобством.

Единственная "приглашенная звезда" - Эмир Кустурица- прилетел в Одессу чартером с музыкантами на один день,- в тот же день "провел мастер-класс" (а попросту дал интервью), потом сыграл концерт на Потемкинской лестнице и улетел.

А пока Кустурица ( со своим как сказала "ди-джей" одной из одесских радиостанций- "Нью-смокинг оркестра") пел на открытой сцене внизу Приморского бульвара, с другой стороны Оперного театра, в это же время, украинско- московский бомонд дорвался до банкета на шару.

Посмотрите на этот междусобойчик, и скажите- какое отношение вот это- "выпить-закусить", по составу присутствующих имеет к "кинофествалю"(я ни в чем не обвиняю собравшихся там людей, - это вопрос к организаторам) ?
Где заявленные "звезды мирового кино"? Где кинематографисты (кроме двух- трех) ?

Фоторепортаж здесь :

- Первая вечеринка Одесского кинофестиваля: просто роскошь!
Конечно, все задумывалось совсем не так. Действо называлось "Прием в Пале-Рояль" и должно было напоминать светский раут, гости которого неспешно фланируют вдоль изысканно украшенных столов, томно пожевывают фуагра с малиной.
В действительности же все вышло с поправкой на отечественные реалии: чтобы прием начался для всех одновременно, гостей некоторое время мариновали у входа в ресторан. А потому, когда кордоны открылись, толпа буквально вломилась в сад и, распихивая друг друга локтями, набросилась на фигурно расставленные блюда. Гости сметали еду, как перед концом света