June 18th, 2013

pic#108509455 министерство предупреждает

"Половую противность" покажете?

"Тут Михаил Заполев (КПРФ) перевел разговор в практическое русло:




- «Пусть СМИ хорошо покажут и расскажут про половой акт — как мужчина с мужчиной и женщина с женщиной!»



-«Мы же закон приняли, который это запрещает!» — одернула его г-жа Мизулина.



-«Я хочу, чтобы как на пачке сигарет — противность вызвать!» — попытался объясниться коммунист."



Отсюда:

Навёл abelikoff
pic#108509455 министерство предупреждает

Как Сирожа пидрахуй решает вопросы поступления в магистратуру его академии "нужного человечка":

Кастрация Люстрация, и только кастрация люстрация! ©

Светило украинского законотворчества, человек уже при жизни в буквальном смысле поставивший себе памятник (бронзовый,в полный рост)-не только Платон и Нютон, но и новый Святитель земли Новорусской (по словам митрополита Агафангела) Сирожа Пидрахуй- Кивалов, в очередной раз показывает- как правильные поцаны решают вопросы:

Депутат Самойленко:



Малява за своего человечка для Сирожи (кто не знает,- у Сирожи в Одессе есть юридическая академия и международный гуманитарный унгиверситет):



То же - крупнее:Collapse )
pic#108509455 министерство предупреждает

Как будители добились Чехии с чешским языком.

Оригинал взят у marko19511 в С миру по нитке: как возрождали гибнущий чешский
Мы поговорим сегодня об удивительном мужестве чехов, которые возродили свою забытую и дискредитированную «чештину» и превратили ее в настоящий литературный язык со всеми его признаками – наличием функциональных стилей, устойчивостью, нормированностью и обработанностью. И это была заслуга нескольких энтузиастов, которые вынуждены были даже правила чешской грамматики писать на немецком!

Ко времени Чешского Национального Возрождения, в конце XVIII века все чешское городское население говорило на немецком и чешского не знало. Чешский был дискредитирован, низведен до статуса деревенского наречия и никто не помышлял о том, чтобы вернуть его к уровню письменного, а тем более – литературного языка. О том, как «могучая кучка» во главе с товарищем Юнгманном не дала пропасть красивому славянскому языку и чего им это стоило, мы и говорим сегодня с преподавателем кафедры богемистики Карлова Университета Марией Янечковой.

Collapse )


* * *
Будителі Словеніі

pic#108509455 министерство предупреждает

Будителі Словеніі

( В додаток до посту Как будители добились Чехии с чешским языком. )

Занепад давньої княжої держави словенців – Карантанії (595–1180) – та германізація, що стала наслідком її входження до держави Рудольфа Габсбурзького, поклали початок багатовіковому періоду боротьби за ідентичність і власну історичну тяглість. З приєднанням словенських земель до Австрії тамтешні володарі вважали місцеве населення неосвіченими селянами-землеробами, яких вони намагалися долучити до європейської культури.
З початком епохи книгодруку всі книжки виходили переважно латиною або німецькою, аж доки 1546 року Прімож Трубар не видав «Абецеднік» (Буквар) та «Святе Письмо», що дало початок формуванню словенської літературної мови.

Перебуваючи у складі Австрії, а згодом Австро-Угорщини, словенці мали можливість повною мірою скористатися принадами просвітницького абсолютизму. Попри те що на зорі Просвітництва 80% населення словенських земель становили селяни, частина з них їхала здобувати освіту до Віденського й Празького університетів. Повернувшись, вони не втратили своєї ідентичності й утворили основу так званих будителів людства, себто першопросвітників власного народу.
1782 року Антон Лінгарт (1756–1795) видав «Історію крайнського люду та його мови», яку вважають першою спробою подання минулого словенства. 1808-го в містечку Лютомер було створено перший «табор» – культурно-просвітницьке об’єднання, яке мало на меті відродити дух і пам’ять словенства («народна справа»).

В основу ідеологічної програми словенських «будителів» Габсбурзької доби було покладено тезу про боротьбу за стару правду («Boj za staro pravdo»), тобто за визволення селянина з-під гніту німецьких поміщиків («Землю назад!»), індивідуальне господарювання, його просвіту.
Недарма словенці досі вдячно згадують Наполеона Бонапарта і перебування французів у своєму краї в 1807–1809 роках. Тоді французький імператор, заохочуючи антигерманський спротив словенців, підтримував запровадження словенської мови у школах та видання пам’яток фольклору і культурне пробудження селянства.
Час початку масової народної просвіти дав словенцям їхнього найславетнішого поета Франце Прешерна (1800–1848). Уривок із його вірша «Здравиця» є сьогодні державним гімном Республіки Словенія.

Напередодні «Весни народів» 1848 року на словенських землях завдяки тамтешнім селянським громадам постала низка «таборів», до яких долучалися й деякі нащадки німецьких переселенців. Попри своє походження, подеколи вони співчували словенцям, допомагаючи як матеріально, так і духовно. Імена барона Жиги Зойса, доктора Янеза Бляйвайса, публіциста Андрея Айншпілера в їхній пам’яті стоять поруч із поняттями честі, самосвідомості й самоповаги. Доктора Бляйвайса вдячні сучасники назвали батьком словенської нації.
Варто зазначити, що ці люди, опанувавши словенську мову, пізнавши їхнє минуле і фольклор, почасти ставали на бік «покріпачених». Однією з перших словенських жінок-поетес є Фані Хаусман, а творцем словенського війська у 1918–1919 роках був генерал Рудольф Майстер.

Подих «Весни народів» дав імпульс слов’янському пробудженню. У словенських містах Любляна (Лайбах) та Целовець (Клагенфурт) почали видавати десятки часописів задля «забави і просвіти», «пробудження народу»: «Селянські і робочі новини», «Новини», «Цельські новини», «Словенський церковний часопис».
1848 року Матья Майяр написав політичну програму «Об’єднана Словенія», що стала підґрунтям для формування нації.

Важливим чинником еволюції владних еліт у Словенії була наявність представників усіх трьох станів біля керма держави і залучення гуманітарної еліти до її будівництва та урядування.
Наприклад, за часів Австро-Угорської монархії знаними філософами-державниками були священики Антон Мартін Сломшек (1800–1862) і Янез Евангеліст Крек (1865–1924), які не лише розробили ідеологію словенського консерватизму, а й поширювали знання поміж селянства – найбільшої тоді часини суспільства.
Виступаючи як духовні особи, публіцисти, поети, вони наголошували на моральному аспекті проблем словенства, на потребі згадування й пошанування славетних пращурів та єднанні навколо базових цінностей: дім, нація, Бог («Naљe geslo je: Dom, Narod, Bog»).
Антон Мартін Сломшек писав: «Нехай віра свята і мова материнська будуть ключем до відродження».

Повністтю тут: Мала держава з великим духом
Єднання всіх станів та конфесій словенства стало основою розвитку Словенської держави

pic#108509455 министерство предупреждает

А что это Вы, Артем Эдуардович, ж**ой к залу стоите? Вас ведь первые лица области слушать будут !

Оригинал взят у vgrogorjev в Новости культуры...

Директор областного Департамента по культуре Владимир Трубин, присутствуя на репетиции музыкального мероприятия в областном Дворце культуры и искусства, возмутился, что дирижер стоит спиной к зрителям, сообщает местный ресурс "Тренд 33".

"А что это Вы, Артем Эдуардович, ж**ой к залу стоите? Вас ведь первые лица области слушать будут", - заявил он дирижеру и композитору Артему Маркину и предложил ему повернуться спиной к музыкантам и лицом к залу.


via

Яндекс.Метрика