May 27th, 2013

pic#108509455 министерство предупреждает

А нет ли у вас для нас другой арифметики? Такой как у Чурова на выборах?

Московский патриархат просит полицию точнее считать верующих

Що можно сказать по этому поводу?
Если на русском ,- то ясен пень, что жаба задавила.
Засеутились, после того как недавно открылось широкой публике, что в 142-х миллионной России пришло на Пасху 4 миллиона, а в 46 миллионной Укране- 10 миллионов.
Чувствуете разницу?
И где после этого получается центр "Святой православной Руси"?
Для россиян,- за границей.

Как сказал один из митрополитов УПЦ (мп):

"Если бы наша церковь объединилась с Киевским патриархатом, то по количеству приходов это была бы самая большая православная община в мире.
После нас были бы румыны, а только после них- русские"

pic#108509455 министерство предупреждает

„Да, за німця хоть порядок був”.

Коментарі, які почули журналісти з вуст „полум’яних антифашистів” свідчать самі за себе: „Я не знаю, есть ли фашизм. Я пришел денег заработать"; "Мне срать – я за деньгами пришел".

Їдучи у метро тієї неділі, я розговорився з літнім чоловіком, який прибув з села на антифашистський мітинг разом зі ще двома десятками селян. Я поцікавився, чи він помітив десь у нас прояви фашизму. Він відмахнувся: „Та яке там...” А його товариш додав: „А я й не протів. Хай би й був. Може порядку було б більше. А то такий бардак розвели”. Перший погодився: „Да, за німця хоть порядок був”.

Богословська уже не раз із душевним надривом волала про те, що Україні загрожує фашизм і щоразу при цьому нагадувала, яким чином Гітлер прийшов до влади:
-«Вот так и сейчас все происходит. Гитлера к власти привели интеллигенты и евреи».
Як бачимо, дуже тонкий натяк на те, хто зараз відповідальний за прихід до влади „Свободи”. З інтелігентами ясно: Ю. Михальчишин („Кінчай знімати! За...бав!”), І. Мірошниченко (Куніс – жидівка), Ю. Сиротюк (Гайтана – не достойна представляти Україну). Тут справді інтелігенція так і пре. От із євреями не зовсім ясно. Бажано, щоб Богословська оголосила весь список.

Але парадокс у тому, що у нас нема не те що кандидата на Гітлера, а навіть кандидата на Геббельса.

Регіонали усю свою пропаганду спрямували на людей недалеких, для яких „фашизм” – поняття універсальне, бо це і німецькі нацисти, і УПА, і ОУН., і „Нахтіґаль”, і „Свобода”.
Волаючи про те, що „ми ж знаємо, скільки зла приніс нам фашизм”, вони насправді виголошують абсолютні нісенітниці, бо фашизм якраз не приніс нам жодного зла.
Фашизм був у Італії, Іспанії, Португалії, але у Німеччині був націонал-соціалізм.Collapse )

До цього додаймо зрощення влади і бізнесу, влади і криміналу і маємо усі ознаки регіонального фашизму, який опирається на тоталітаризм. За твердженням підручника з політології характерні риси тоталітаризму такі:

- „сильно централізована, моністична структура влади, в якій панівна група не несе відповідальності перед виборним органом”;
-„монопольний політичний контроль над економікою та іншими сферами суспільства”;
-„влада належить масовій політичній партії, організованій недемократично довкола лідера; влада партії забезпечується шляхом її зрощення з державними органами й повного одержавлення суспільства”;
-„терористичний поліцейський контроль за поведінкою громадян”;
-„вимога до громадян активно виявляти відданість і підтримку режиму”;
-„громадсько-політичні, недержавні організації існують формально, стають продовженням тих чи інших державних або партійних організацій, їхня діяльність докладно регламентується”;
-„монопольна, деталізована ідеологія, що легітимує режим й обґрунтовує його історичну місію”.


Упізнали? Це саме та країна, де живемо ми.

Повністю ТУТ :
pic#108509455 министерство предупреждает

Донські землі у складі Запорізької Січі

Як бачимо, все XVII і XVIII століття між народами-сусідами точилася запекла боротьба за володіння землями в усті Дону.

Запорожцям доводилося захищати свої землі й від нападів донських козаків. (Сергій Васильківський «Сторожа запорозьких вольностей», близько 1890 р.)


Турки закріпилися в донському Приозів’ї, звівши тут міцну фортецю Озів, проте контролювати всі суміжні з Озовом землі були не в змозі, через що на ці багаті на соляні й рибні промисли ґрунти претендували разом і українці-запоріжці, і донські козаки, і кримські татари, а у XVIII столітті до цієї боротьби долучилася і Російська держава, яка дуже посилила свої позиції з приходом царя-реформатора Петра Першого, і, врешті-решт, саме вона здобула перемогу у цьому міжнародному протистоянні за узбережжя Озівського моря.

Україна рішуче заявила про своє право на землі в усті Дону ще в середині XVI століття й відтоді не залишала намагань закріпитися в Озові та на навколишніх територіях. Походи запорізьких отаманів – Дмитра Вишневецького, Семена Скалозуба, Івана Сулими та інших, тримали у постійному напруженні турецькі гарнізони Озова, а перемоги 1637 і 1696 років показали всій Європі силу і міць козацької зброї. Не дарма Богдан Хмельницький вважав українськими всі землі на південному сході від Ізюмського перевозу до Дону, про що свідчить його Універсал від 15 січня 1655 року. У XVIII столітті Запорізька Січ боролася і з росіянами, і з донськими козаками, і з турками за те, щоби сусіди визнали устя Дону українською козацькою територією.



У XVIII сторіччі територія Запорізької Січі простягалася до устя Дону

Ситуація загострилася після того, як 1708-го запорізькі козаки на чолі з кошовим Костем Гордієнком підтримали гетьмана Мазепу та виступили війною проти російського царя Петра Першого. Запорожці зазнали поразки та змушені були всім своїм військом перейти під головування турецького султана. Але 1711-го зазнала поразки і Росія у своїй війні з Туреччиною, відмовившись за умовами Прутського миру і від влади над Запоріжжям, і від своїх фортець Озова і Таганрога, що були відбудовані росіянами на узбережжі Озівського моря (Петро Перший після здобуття Озова в 1696 році наказав головну воєнну фортецю в регіоні будувати не тут, а трохи північніше – в Таганрозі). Перед тим, як покинути фортеці, росіяни їх зруйнували, але турки відновляти Таганріг не стали, а передали його з навколишніми землями під юрисдикцію Запорізької Січі.

Collapse )

Лише після проголошення Україною незалежності в серпні 1991 року почало потрохи відроджуватися запорізьке козацтво в його сучасному вигляді. В травні 1992-го на Донеччині була створена громадська організація «Кальміуська паланка». Пам’ятаючи про те, що їхні предки володіли колись землями й на Дону, учасники громадського об’єднання приділяли чимало уваги й встановленню контактів із сучасними козаками Дону і Кубані. Так у липні – серпні 1992-го ними було зорганізовано кінний перехід Україна – Дон – Кубань, а протягом 1993–1994 років за участю «Кальміуської паланки» відбулося кілька зустрічей між проводом Українського козацтва та отаманами Всевеликого війська Донського і Кубанського козацького війська. Завдяки цим зустрічам вдалося певною мірою домовитися про невтручання донських та кубанських козаків у Придністровський конфлікт і протистояння в Криму. Але в подальшому «Кальміуська паланка», як і інші козацькі організації України, зазнала занепаду та моральної деградації. Дійшло до того, що під час виборів 2005 року донецькі козаки агітували українців голосувати за… Віктора Януковича. Коментарі, як-то кажуть, зайві.
pic#108509455 министерство предупреждает

Ця, недавно і штучно створена мова, (чі- чия би корова мовчала).

Розмовляв сьогодні з людиною, з якою знайомий вже давно.
Завжди спілкувалися з ним російською, і сьогодні теж.
Він, впевнений в тому, що в Україні при владі бандити, разом з цим вважає, що Азаров має повне право говорити російською, а не робити з себе посміховисько, намагаючись вісловлюватися "Цією, недавно і штучно створенною телячою мовою".
Моє зауваження- як тоді може статися, що текст документу ВКЛ 1322 року, написаний мовою, яку на 90% можна вважати українською, він пропустив повз вуха, впевненний в тому, що лише російська- то едина повноцінна, старовинна слов"янська мова.

До нього навіть не дійшло, що назвавши українську "телячою мовою", він, образів пам"ять моіх батькив.

Образив мене малого, того малого, котрий бавлчячись у дворі сталінського будинку зі своїми однолітками, коли треба було покликати батька, підбігав під відчинені вікна нашої квартири на другому поверсі, і щоголоса кричав- "Тату"!
Всі решта в тому будинку викликали своїх батьків, чі російською, чі грузинською (бо то було в Грузіі).

Він, напевно, і досі не знає, що коли він в дитячому віці так само, тут, в Одесі, кликав свого батька російською, то кричав він не слов"янське слово "тато", о спотворене зміною наголосу французьке слово "Папа".

Щож то за така "старовинна слов"янська мова", в якій навіть слово, що позначає аж ніяк не другорядне поняття, а людину аж ніяк немалозначущу в житті кожного нарожденного на Землі- рідного батька , ввів до тої мови, запозичивши з рідної для франкофона в житті, тільки "вінахідник" сучасної російської мови - Пушкін.

((Как и когда "тятя" стал "папой".(когда в русском языке появилось слово "папа")