January 25th, 2013

pic#108509455 министерство предупреждает

Тем, кто ещё сомневался- в 1970-х годах СССР без стеснения копировал образцы японских фотоаппаратов

Одесский завод, о котором идет речь, выделяется среди них своей преимущественно экспортной направленностью. То есть, его продукция (бинокли, оптические прицелы) сразу поступает за рубеж, возвращаясь обратно уже в виде импорта.
Возникло предприятие 17-ть лет назад на руинах приказавшего долго жить «Кинапа» (делал кинопроекторы для всего СССР). Собственно, два бывших сотрудника оного и основали фирму. Кроме того, из «кинаповцев» в основном состоит трудовой коллектив завода. А это — 200 человек.




Руководитель компании Анатолий Коровицкий – бывший директор минского ОАО «Зенит-Беломо». Последние 35 лет с гаком он занимается оптикой. Продавал ее в страны Европы
Менеджер вспоминает, что в 1970-х годах Советский Союз, как современный Китай, без стеснения копировал лучшие образцы японских фотоаппаратов.

«От нас требовали только изменения внешних характеристик. В принципе обычное дело, вот только на разработку и внедрение в Союзе уходило от 4 до 5 лет, за которые Япония успевала уйти далеко вперед. Это была ложная стратегия, и уже в 1991 году мы прекратили производство фотоаппаратов»


* * *
Как немецкая плёнка БАСФ "узнала своего" в советском магнитофоне
(Технология воровства новой бытовой техники промышленностью СССР)
pic#108509455 министерство предупреждает

"Святая Русь"?

Если верить этим данным, то больше всего ходят в церковь в Нигерии и Ирландии и Филлипинах ( с 89% и 84% и 68% населения)

Украина с Молдовой, Болгарией и Грузией (с 10%) на 36-м месте.

Три последние места (51е, 52е и 53е) у Эстонии (4%) Японии (3%) и России (2%).

Таблица посещаемости церквей по странам мира. В %.
pic#108509455 министерство предупреждает

От такі освічені інтернаціоналістки і є сіллю московської землі.



В Одесі поруч стоять Пушкін і жена єго пушка ( британська корабельна гармата ХІХ ст. ) Днями трапилося там бути. Я ніколи не пропускаю нагоди поспоглядати яку небудь гармату. А в цей час мій приятель пристав до екскурсії біля Пушкіна, екскурсоводка розповідала провінційним лохам про те, що її дочку в школі примусили вивчати Пушкіна в українському перекладі і що вона пообіцяла дочці відрізати язика якщо почує від неї бодай строфу українською.
А чи примушуєте ви дочку читати Шекспіра в оригіналі? - питає приятель. Ні, в російському перекладі - відповідає та. Далі була нецензурщина яку не цікаво переповідати.

Колись в класичних гімназіях, розповідав Куріньській, робили такий ланцюжок: грецький вірш гімназист перекладав французькою, другий гімназист перекладав французький переклад латиною, третій перекладав те що вийшло німецькою, четвертий німецький переклад перекладав грецькою і тоді порівнювали грецький оригінал з грецьким перекладом. Гарна вправа. Порівняння перекладів з оригіналами - благотворне. Що міг би підтвердити й Пушкін, який французькою володів краще ніж російською.

Іноді я навіть захоплююсь нашими рускоязическими братами. Їхньою здатністю до спротиву.

Нещодавно розговорився з гримершею на ТБ. Жінка років п"ятидесяти. 30 років мешкає в Україні. Зізналася мені, що не може дивитися україномовні новини, не розуміє мови.

От такі жінки і є сіллю московської землі.

Дмитро КОРЧИНСЬКИЙ


Collapse )