Працювати чі служити. (Суміш водолаза з дворняжкою).
На початку 90х років багато хто з вчорашньої "радянської інтелігенціі" Україні, раптово опинившись без "засобів до існування" (по простому- грошей), мусили шукати десь "кусень хліба".
Декілька з таких, кого знаю особисто, також (як і Літвин) працювали сторожами на автостоянках, в фірмах.
"Нюанс" у тому, що всі вони знали, що наймаються на службу вони на бандитів, злодіів, знаючи це приймали платню з рук хозяйських ( самі також при можливості завжди зорганізовували собі "лєвую копєєчку", виправдовуючись, що вкрасти у злодія, то "не гріх").
Заробити на хліб, наприклад- "фізичною працею"(любим іншим чином, де людина отримує платню за результати своєї, бажано кваліфікованної праці, тобто працює, а не просто "відсиджує години"- тобто служить), ім навіть в голову не приходило.
Сиділи в своїх сторожках і в розмовах між собою морально засуджували "хазяїв життя" того часу.
Тільки до момента, коли цей хазяїн своєю особою з"являвся перед своіми слугами-сторожами.
Морально ім було важко. Але служили
Важко і дотепер. Часом навіть губи та руки тремтять...
Але служать...
* * *
Оригинал взят у
shoemaker17 в Мова і Литвин - взаємні заручники
Володимир Литвин знову відчув свою значимість - вперше за багато місяців роботи статистом при трупі піаністів імені Михайла Чечетова. Від спікера сьогодні залежить вихід з політичної кризи, в яку Партія регіонів занурила Україну після так званого схвалення мовного законопроекту.
У середу та четвер Володимир Литвин провів у добровільній ізоляції - він перебував у своєму робочому кабінеті у Верховній Раді, але звів до мінімуму спілкування з відвідувачами. Голова парламенту також не давав інтерв'ю та ігнорував виконання ним депутатських повноважень. Причина - події 3 липня, коли було проголосовано закон Колесніченка-Ківалова "Про засади державної мовної політики".
Єдина доступна на сьогодні версія подій - це та, яку Литвин озвучив депутатам від опозиції протягом їхньої зустрічі у середу.
Як розповідають очевидці, коли 4 липня група опозиціонерів на чолі з Арсенієм Яценюком прийшли до Литвина, в нього тремтіли губи та руки. Поряд перебували лікарі - Литвину робили крапельницю. Версія спікера - його зрадив Адам Мартинюк. "Нехай тепер сам веде сесію та підписує закони", - в серцях сказав Литвин.
Попри те, що Мартинюк представляє Комуністичну партію, він багато років поспіль був незмінним дублером Литвина. Їхня дружба тягнеться ще з часів, коли вони після розпаду Радянського Союзу працювали сторожами. Про цю історію розповів Литвин в одному з інтерв'ю: "...Я влаштувався спершу в одну фірму на Тверській, а потім Адам мене до себе покликав. Каже, йди - удвох краще. У мене собака був - суміш водолаза з дворняжкою, так і працювали. Ми з Адамом вартували у самому центрі Києва, на вулиці Круглоуніверситетській...".
Ще 2003 року, у Верховній Раді четвертого скликання Литвин як спікер пролобіював призначення Мартинюка на посаду свого першого заступника. В 2008-му стараннями Тимошенко Литвин знову став головою Верховної Ради, а згодом у кріслі праворуч від нього розмістився той же Мартинюк.
Їх пов'язували довірливі стосунки. З огляду на відсутність у Мартинюка персональних політичних амбіцій, Литвин завжди міг попросити підстрахувати його. Так, коли на голосування ставилися конфліктні закони, Литвин залишав сесійну залу під різними приводами, а вести сесію доручав своєму другу, на адресу якого і сипалися прокльони від невдоволених.
Власне, тому зрада Мартинюка стала такою болючою для Литвина. Ледь стримуючи сльози, спікер оголосив на сесійному засіданні в середу, звертаючись до регіоналів: "У вас є мій доблесний колишній товариш, з яким я ділив хліб і сіль, який мене повністю здав..."( Collapse )
Сергій Лещенко, УП
Декілька з таких, кого знаю особисто, також (як і Літвин) працювали сторожами на автостоянках, в фірмах.
"Нюанс" у тому, що всі вони знали, що наймаються на службу вони на бандитів, злодіів, знаючи це приймали платню з рук хозяйських ( самі також при можливості завжди зорганізовували собі "лєвую копєєчку", виправдовуючись, що вкрасти у злодія, то "не гріх").
Заробити на хліб, наприклад- "фізичною працею"(любим іншим чином, де людина отримує платню за результати своєї, бажано кваліфікованної праці, тобто працює, а не просто "відсиджує години"- тобто служить), ім навіть в голову не приходило.
Сиділи в своїх сторожках і в розмовах між собою морально засуджували "хазяїв життя" того часу.
Тільки до момента, коли цей хазяїн своєю особою з"являвся перед своіми слугами-сторожами.
Морально ім було важко. Але служили
Важко і дотепер. Часом навіть губи та руки тремтять...
Але служать...
* * *
Оригинал взят у
shoemaker17 в Мова і Литвин - взаємні заручникиУ середу та четвер Володимир Литвин провів у добровільній ізоляції - він перебував у своєму робочому кабінеті у Верховній Раді, але звів до мінімуму спілкування з відвідувачами. Голова парламенту також не давав інтерв'ю та ігнорував виконання ним депутатських повноважень. Причина - події 3 липня, коли було проголосовано закон Колесніченка-Ківалова "Про засади державної мовної політики".
Єдина доступна на сьогодні версія подій - це та, яку Литвин озвучив депутатам від опозиції протягом їхньої зустрічі у середу.
Як розповідають очевидці, коли 4 липня група опозиціонерів на чолі з Арсенієм Яценюком прийшли до Литвина, в нього тремтіли губи та руки. Поряд перебували лікарі - Литвину робили крапельницю. Версія спікера - його зрадив Адам Мартинюк. "Нехай тепер сам веде сесію та підписує закони", - в серцях сказав Литвин.
Попри те, що Мартинюк представляє Комуністичну партію, він багато років поспіль був незмінним дублером Литвина. Їхня дружба тягнеться ще з часів, коли вони після розпаду Радянського Союзу працювали сторожами. Про цю історію розповів Литвин в одному з інтерв'ю: "...Я влаштувався спершу в одну фірму на Тверській, а потім Адам мене до себе покликав. Каже, йди - удвох краще. У мене собака був - суміш водолаза з дворняжкою, так і працювали. Ми з Адамом вартували у самому центрі Києва, на вулиці Круглоуніверситетській...".
Ще 2003 року, у Верховній Раді четвертого скликання Литвин як спікер пролобіював призначення Мартинюка на посаду свого першого заступника. В 2008-му стараннями Тимошенко Литвин знову став головою Верховної Ради, а згодом у кріслі праворуч від нього розмістився той же Мартинюк.
Їх пов'язували довірливі стосунки. З огляду на відсутність у Мартинюка персональних політичних амбіцій, Литвин завжди міг попросити підстрахувати його. Так, коли на голосування ставилися конфліктні закони, Литвин залишав сесійну залу під різними приводами, а вести сесію доручав своєму другу, на адресу якого і сипалися прокльони від невдоволених.
Власне, тому зрада Мартинюка стала такою болючою для Литвина. Ледь стримуючи сльози, спікер оголосив на сесійному засіданні в середу, звертаючись до регіоналів: "У вас є мій доблесний колишній товариш, з яким я ділив хліб і сіль, який мене повністю здав..."( Collapse )
Сергій Лещенко, УП
