November 23rd, 2011

pic#108509455 министерство предупреждает

Найвищий час нам усім навчитися...

Оригинал взят у zhscorp в З ДНЕМ СВОБОДИ!

Чи зрозуміли ми Помаранчеву революцію?


Світ ахнув...

Однієї середи, пізньою весною 2005 року, я сидів під час загальної папської аудієнції на площі Святого Петра в Римі біля кардинала з Таїланду, який несподівано, звернувшись до мене, сказав: "Розкажіть мені про ту Вашу Помаранчеву революцію".

Невдовзі після того, тієї ж весни, в Римі громадянин однієї Африканської країни, яка переживала складну політичну ситуацію, запевняв мене: "Ми пильно стежили за перебігом Вашої Помаранчевої революції і багато з неї навчилися".

Депутати німецького парламенту одного дня прийшли до залу засідань із помаранчевою атрибутикою: німці, народ, який вивчає історію, зрозуміли, що Помаранчева революція – це небувала подія.

Пригадаймо, якою була ця революція: на центральній площі Києва зібралося кількасот тисяч людей, говорили навіть, що мільйон; жителі столиці гостинно приймали до свого житла цілком незнайомих людей; не пролилося жодної краплі крові, не було розбито жодної вітрини, зібрані люди інакодумаючих вітали не кулаками, а квітами!

Минуло декілька років. Питаємо себе: чужинці з різних кінців світу захоплювалися нашою Помаранчевою революцією, а чому ж ми про неї забули?

Країна в напруженні. З уст самого президента пролунала осторога про можливі збройні сутички. Що сталося? Може, ми не зрозуміли тої революції? Чи, може, нам потрібна кривава революція, на кшталт Французької чи Жовтневої?

Не думаю, що хтось у нашому народі бажав чи ще сьогодні бажає пролиття крові. Не думаю, що ми не зрозуміли. Підозрюю, що дехто просто не хотів зрозуміти, намагаючись обернути її на політичне видовище.

Ми голосно заявляємо, що любимо Україну. Рівно ж усюди стверджуємо, що бажаємо демократії в нашій країні. Це дуже гарно звучить, але може бути засобом, щоби приспати голос свого сумління. Великою є спокуса ховатися за абстрактні поняття: любов до України, прагнення демократії тощо.

На Майдані в Києві сім років тому стояла не Україна, стояли конкретні люди – українці. Вони не прагнули "демократії", а домагалися правди і справедливості.

Може, тепер нам буде легше зрозуміти, чому після такої славної "революції" ми є там, де були.

Найвищий час нам усім навчитися, що треба любити конкретних громадян, і що в нашій країні повинні запанувати правда та справедливість. Щойно тоді світ визнає нас як зрілий народ, а ми заживемо не тільки в самостійній і незалежній державі, але також у щасливій країні.

Подія, відома під назвою “Помаранчева революція”, минула, однак, я переконаний, її дух не загинув. Тому ми всі – від найстаршого до найменшого − повинні перетворити цей дух на чин.

Як це зробити? Поважати кожного співвітчизника, говорити правду, віддавати кожному те, що йому належить...

Архиєпископ Любомир (Гузар)
http://www.pravda.com.ua/columns/2011/11/22/6774213/
pic#108509455 министерство предупреждает

Государство без государствообразующей нации ( теперь вам понятно- почему "умом Россию не понять"?)

В своё время, когда КГБ возглавила внешне кажущийся неуправляемым процесс "развала СССР", кроме многих разных прочих инструментов воздействия на неокрепшие умы "гомо совьетикус", ею была создана и (управляемая из Лубянки) "альтернативная" партия.
С то ли офицером под прикрытием, то ли агентом влияния - супер оппозиционером Жириком.
Задача "сына юриста"- оттягивать на себя голоса недовольных.
Причем мимикрирует Жирик в зависимости от поставленной из Кремля задачи,- от "империалиста- интернационалиста", аж до "русского этнического националиста".
И самое интересное, что такое (немыслимое в других странах многократное перевоплощение), удаётся этому клоуну очень легко.
И будет удаваться, пока с самой России не придут к общему мнению хотя бы по этим двум вопросам:
1) Кого считать "за русского"?
2) Где границы " искони русской земли" в пределах которой "русские" будут государствообразующей нацией?



Оригинал взят у alpinist в

Придать русскому народу статус государствообразующей нации на всей территории России
pic#108509455 министерство предупреждает

Злопамятный полковник ПУ.

Сегодня годовщина грузинской "Революции роз".
В эти дни в Тбилиси могло дойти до крови если бы не открытое давление России на Шеварднадзе.
Я помню как по московскому ТВ с гордостью рассказывали как срочно прилетевший в Тбилиси министр иностранных дел России Лавров "уболтал" Шеварднадзе уйти в отставку без эксцессов, "по хорошему".
Потом, в благодарность за помощь и в подтвержение дальнейшей "вековой нерушимой дружбы" Путин попросил у Саакашвили всего- ничего:
-Только не трогай своего грузинского начальника службы безопасности (аналог ФСБ), хороший он парень, нравится мне.
Саакашвили не послушал.
Начав менять всё руководство,
он не только "тронул" главного спецслужбиста с его поста, но и почистил спецслужбы от всех коллег полковника Путина.
И поставил на их место людей неподконтрольных и неподотчетных Кремлю.


Это и был его первый шаг и к своим реформам, и к августовской войне 2008 года.