mysliwiec (mysliwiec) wrote,
mysliwiec
mysliwiec

Сіндром Вронского, або откуда беруцця Гіркіни

Якшо подивицця на русскую літєратуру уважно то ми побачимо в ній купу ассоціальних муділ, яких називали русскіє крітікі нєжним словосочєтанієм “лішніє люді“.
Оці лішніє люді, а по-сучасному – звичайні муділи-лузєри і є велика біда.


Пам“ятаєте у Пушкіна був такий Сільвіо в повісті “Вистрєл“. Но, він був такий собі романтік – тіпа стрілявся з іншим муділой – ахвіцером, але тіпа був крутий, і хотів помстицця в особо ізвращьонной формє. Ну, туди-сюди, але помстився і став скучать. І от як натура романтічеська шо він зробив?
Правільно, поїхав убивать інородцев десь в Італіі – бо тоді романтіка була така. Там його і угрохали...

Інший муділа був Печорін – це вже у Лєрмонтова . Теж із лішніх. Цинік був і похєріст офігєнний. От за хєрове повєдєніє його відправили куда?
Правільно – стрілять інородцев на Кавказі.
Але він уже бліже к нам, бо на Тамані поспілкувався з нашими людьми, і вони його мало не втопили к євгєнімарковні. І от шо інтірєсно, що ми не знаємо про возможну судьбу цього муділи, бо його творця пристрелили за хєрову поведінку – дуже задірістий був.
Одне, що можна сказать з певністю, Пєчорін став дуже популярний персонаж серед юношей пубєрантного возраста, багато з яких із цього возраста не вийшли в соврємєной Рассіі навіть і у 40 років.

Але апофіґєєм є канєшно Вронскій – класічеський муділа в образє Васілія Ланового – такий був артіст (мояе й ще є – хрін його зна).
Ну ви знаєте – він на ту Анну Карєніну сначала глаз положив, а потом вона в нього влюбилася, а у нього там понімаєш – high society, мамаша, родичі, придворні, він з коня впав, йому мідальку не дали, і як рєзультат – він положив на Анну прібор. Вона – під паравоз. Він страждає, йому тяжело, ну і він находе який виход?
Правільно – стрілять інородцев.
Але тепер він не просто стріля інородцев як попередні муділи, нєт! Вронскій освобожда братьєв славян на Балканах! Він заслуговує на уваженіє і пачьот, і как рісковий малий заслуговує на подражаніє.

До чого я веду?

В сучасній Рассіі ні хріна ніколи нічого не міняєцця.
Як і 200 і 100 років тому, там повно муділ-лузерів, які замість того щоб заняцця чимось полєзним і творчєскім, або принаймні – піти зароблять гроші ремонтом каналізації чи вирощуванням картохвєля, чи торговлею китайською мануфактурою – уявили себе Сільвіо, Пєчоріним, і особєнно Вронскім в одном стаканє. І страшенно захоtіли стрілять інородцев і спасать братов-славян.
Але кровя нє тє, не арістократічеські.
Бо Гіркін в часи Вронского хіба що б полотьором чи ізвозчіком був би. Але зараз він герой, а інші лузери як він, лежать в рефрижераторах чи засмерджують посадки в місцевостях, які вони прийшли асвабаждать от інородцев.

Ну нічого не міняється в русской літєратурє...

Тут:

Этот пост размещен также на http://mysliwiec.dreamwidth.org/
Tags: судьба и образ
Subscribe
  • Post a new comment

    Error

    default userpic

    Your reply will be screened

    Your IP address will be recorded 

    When you submit the form an invisible reCAPTCHA check will be performed.
    You must follow the Privacy Policy and Google Terms of use.
  • 0 comments