Завелися якось у Кремлі щури.
Бігають де хочуть, по коврах серуть, їжу кремлівську псують, папери секретні надкусюють, надшапують.
Що з ними не робили- і пастки ставили, і котів запускали, і отрутою з літаків Кремль посипали, - нічого іх не бере.
Аж приїхала раз до Москви сама Індіра Ганді, подивилася на те паскудство ( на міжнародному договорі що підклали їй на підпис ті щури в кутку насцяли і головну печатку погризли), і каже:
-У нас в Індії є знаменитий Брахман-Йог, він один може вашій біді зарадити.
Брєжнєв дав доручення КГБ, ті скоренько привозять літаком того Йога до Кремля, він собі такий, цяточку на лоба поставив, якоїсь травички підпалив, подихав цим, і каже:
-Показуйте, де тут у вас ті щури.
Завели його попідруки до Кремля, став він там по ліву руку від Царь-Пушкі, дістав з кішені маленького такого волохатого щурика, в чалмі, посадив його собі на ліве плече, щось пошепотів тому щурику на вушко, щуренятко індійске щось запищало, і тут почалося.
Зі всіх шпарин почали до того щурика збігатися зі всіх боків щури кремлівськи.
А Йог все собі щось до щурика примовляє, і відступає повільненько до Москви-ріки, та й відступає.
А на березі вже його човен чекав.
Він зі своїм щуриком в човен, а щури кремлівськи цугом за ним, і шубовсьх всі по черзі у воду. І решта щурів з пів Москви за ними. Так всі і потонули.
Ну, звісно, тому Йогу Звєзду Гєроя СССР на груди,Орден Лєніна до купи, почётного доктора МГУ, грамоту лаурєата Дружбьі Народів, Госпрємію, по вулицях Москви возять,
Самого Йога людям втілівізорі у програмі Врємя , а щурика у в мірє животньіх щодня показують.
Свято вобчем. Всі шаленіють.
А то щуреня сидить собі на плечи того Йога та тільки ласощами перебирає, що йому зі всього СРСР піонери понасилали.
Відсвяткували, відгуляли, вже везуть його до аеропорта додому в Індію проводжати...
Аж тут пробивається до нього крізь варту якійсь непоказний вуйко з Карпат, невідомо як протиснувся у натовпі поближче до Йога, і тихенько так на вухо йому каже:
-Я перерошую, але маю до Пана Йога тілко їдне питаннє.
Я дуже вибачаюсь, але то у зовсім нагальній справі. Не підкажете, будь ласка, чі не знайдетсі випадково у Пана Йога ще їдного такого самого самого , кішенькового, маленького, волохатого, але москалика?
"Жанр канонічного святочного оповідання і його типологічних різновидів викликає інтерес завдяки відтвореної в текстах атмосфері свята, елементам фантастики, загальнолюдської проблематики, специфічної композиції, вираженої в зміні емоційних пластів.
Святочна проза є багатим джерелом культурознавчої інформації та дозволяє пізнавати матеріальну і духовну культуру народу, його філософію, мораль, та національний образ думок".
Этот пост размещен также на http://mysliwiec.dreamwidth.org/
