mysliwiec (mysliwiec) wrote,
mysliwiec
mysliwiec

Референдум в Криму. І справді, як це сталося?

Як все це стало можливим? Як вони могли дивитися просто в очі реальності, та не бачити її?
І справді, як це сталося?
Всупереч впевненості більшості людей, що Гітлер прийшов до влади через перемогу на демократичних виборах (це часто використовують, як аргумент проти демократії), на жодних виборах в своєму житті Гітлер не перемагав.

В квітні 1932 року Гітлер програв вибори рейхспрезидента, а в липні 1932 НСДАП набрала 37,8% голосів на парламентських виборах, і хоча і опинилася на першому місті в списку, все одно не мала ані партнерів, ані більшості. Нацисти продовжували розштовхувати ситуацію, і в листопаді 1932 відбулися ще одні вибори в рейхстаг, на яких нацисти набрали навіть менше - 33,1%.
Взимку 32-33 нацисти домовилися з політичним істеблишментом, і президент Німеччини фон Гінденбург призначив Гітлера на посаду канцлера в обхід парламенту. Після цього рейхстаг розпустили знову, і, вже з Гітлером на найвпливовішому пості та нацистами на ключових посадах, організували ще одні парламентські вибори, в березні 1933. Попри шалену пропаганду та тиск, нацисти знов набрали лише 43,9% - менше, ніж Єдина Росія в 2003 (враховуючи одномандатників).
Оскільки їх це категорично не влаштовувало, вже за тиждень після виборів Гітлер створив “Міністерство народної просвіти на пропаганди”, потім почав створювати концтабори. Протягом 1933 року нацисти розправилися із всіма політичними противниками, заборонили решту партій та в грудні 1933 організували безальтернативні вибори в парламент.
В бюлетені знаходилася лише одна партія - НСДАП, а поля “проти” в ньому просто не було. І нарешті нацисти набрали 92%.




Тобто, провина німецького народу в тому, що Гітлер прийшов до влади, безумовно була. Але полягала вона не в тому, що німці завзято голосували за нацистів (на альтернативних виборах нацисти жодного разу не показали середнього результату Єдиної Росії), а в тому, що вони здебільшого нічого не робили.
Більшість німецької інтелігенції до 33-го року були аполітичними противсіхами, а після 33-го - їм залишилося або емігрувати, або поступово інтегруватися в те, що залишилося від німецького суспільства.
А залишився від нього суцільний Гьобельс, ура-патріотизм, захистимо німців всього світу, судєтинаш, австріянаш і таке інше.
В Німеччині з’явилася своя, паралельна реальність, про яку багато писали Ремарк, Цвейг та інші німецькі інтелігенти, що намагалися зберегти розум. Градус істерії в цієї реальності, передоз нею були фатальними для суспільства та культури.
І ступінь самобичування, сила похмільного синдрому, який охопив Німеччину в 45-ому, важко з чимось порівняти.




Звідси:

Tags: кажущееся и действительное
Subscribe

Recent Posts from This Journal

  • Post a new comment

    Error

    default userpic

    Your reply will be screened

    Your IP address will be recorded 

    When you submit the form an invisible reCAPTCHA check will be performed.
    You must follow the Privacy Policy and Google Terms of use.
  • 0 comments