mysliwiec (mysliwiec) wrote,
mysliwiec
mysliwiec

Молот, циркуль і мапи державних кордонів.

Молот і циркуль
Мушу визнати, досі я дещо недооцінював націоналістичні настрої в сучасній Росії



Юрій Макаров

Як усе було просто! Ще донедавна картина спостерігалася чітка й струнка: був Кремль зі своєю нестримною експансією, зокрема на українському напрямку, була українська влада, яка з Кремлем періодично загравала, була українська опозиція, яка цьому чинила (або вдавала, що чинить) опір, і була російська «несистемна» опозиція, яка нібито намагалася боронити демократичні цінності. Так тривало останні три роки, і здавалося, що наміри всіх сторін на тій регіональній шахівниці визначено надовго. Аж ось нещодавно все змінилося: партія влади в Києві раптом нібито почала відстоювати євроінтеграцію, і цього було б достатньо, щоби переглянути диспозицію.

Припустімо, у прозахідність нинішнього режиму я не вірю ані секундочки, це все тимчасові хитання за рецептами Бацьки, хоча варто думати, як ними скористатися. Тим часом у сусідній країні сталася подія нібито локальна, а по суті, визначальна для її подальшого розвитку. Маю на увазі місцеві вибори, і не всі, а лише в столиці, де на посаду мера претендував молодий технократ, випускник (ну, якщо точніше, колишній стажер) Єльського університету, активний користувач інтернету, борець із корупцією, потенційний політв’язень Алєксєй Навальний. Демократична громадськість, попри свою строкатість, загалом активно виступала за опонента офіційної влади. Окремі голоси, щоправда, застерігали проти популізму кандидата чи то на межі, чи то вже за межею ксенофобії, але загальна інтонація була така: зараз ми відкусимо в дорослого дракона діляночку, а потім уже між собою розберемося з юним дракошею.

Дракоша тим часом не стримувався й не надто дбав про політкоректність висловлювань на предмет відповідності західним цінностям. Уся кампанія була побудована на закликах боротися з корупцією (річ, звісно, корисна й духопідйомна, але нічого принципово нового – Путін теж нещодавно вирішив був обмежити апетити чиновників), а також перекрити доступ до Білокам’яної всіляких там мігрантів. Причому до останніх зараховано не лише представників незалежних держав, переважно середньоазійських, а й власних співвітчизників із Кавказу. Те, що міг собі дозволити столичний маргінал або офісний хом’ячок, стало відтепер частиною публічного політичного дискурсу. Що з того, що господарський комплекс мегаполіса просто зупиниться без таджицьких двірників, узбецьких вантажників і туркменських будівельників? Що з того, що кавказці є повноцінними громадянами Федерації (останнє слово вже давно варто було би брати в лапки: Росія – то ніяка не федерація, а жорстко вертикалізована унітарна держава), які мають право жити у своїй країні скрізь, де захочуть? Нарешті, чи варто було проливати ріки крові, намагаючись утримати Чечню, щоби потім указувати її мешканцям своє місце?

Я спеціально відмовляюся обговорювати побутові звички гарячих синів гір та трохи менш гарячих синів степів. Будь-яке середовище будь-яких мігрантів є криміногенним за визначенням, схожа проблема є скрізь у Європі, але вирішувати її за допомогою китайської стіни або циркуля для вимірювання черепа – класика середньовіччя. До того ж слід бути послідовним: не подобаються інородці – відпусти околиці, а потім дістань право фільтрувати охочих влитися. А супутня риторика самого п. Навального та його оточення в цьому сенсі цілком категорична – чергові варіації на тему підведення з колін. «Вот тєбє, бабушка, і Юрьєв день!»

Побіжне знайомство з «навколонавальним» сегментом російської блогосфери дещо приголомшує. Щоби не перевантажувати читача негативною енергетикою, викладу квінтесенцію: Путін – це ніякий не державник, його кінцева мета – лише вивести за кордон 70 ярдів (що частково правда), державу він розгубив і занапастив, союзників від себе відвернув, Україну втратив, вгодовані старі еліти сидять на валізах (теж частково правда), а от тепер прийде до влади нова генерація 30–40-річних (самому Навальному 37) – справжніх патріотів, які повернуть Росії колишню велич, прикрутять гайки, покарають корупціонерів (еге ж!), втихомирять чурок, покажуть сателітам (передусім хохлам) їхнє місце й змусять світ по-справжньому поважати відроджену Імперію. З орлом чи серпом і молотом – там подивимося.

Мушу визнати, досі я дещо недооцінював націоналістичні настрої в сучасній Росії. Мені здавалося, що їхній патріот нового зразка радше налаштований відмовитися від геополітичних рудиментів на користь облаштування heartland. Виходить, не готовий. Дивіться уважно. Вивчайте. Запам’ятовуйте. Завтра матимете справу з ним. Ви можете ще пошкодувати про Путіна!

Маю одне зауваження щодо термінології, що вживає пан Макаров, коли він пише про "націоналістичні настрої":
-що то за таки аршином загальним незміряні " русскіє націоналістьі", які і досі не розуміючи різниці між поняттями- "батьківщина" і "держава", не можуть не те що визначитися між собою- кого саме можна вважати за "російського націоналіста", а навіть не в змозі окреслити кордони "етнічних земель російського народу", бо все у них виходить контурна мапа державних кордонів то Рос. Імперії, то СРСР?


* * *
На русском языке:

Молот и циркуль
Должен признать , до сих пор я несколько недооценивал националистические настроения в современной России

Как все было просто ! Еще недавно картина наблюдалась четкая и стройная: был Кремль со своей безудержной экспансией, в частности на украинском направлении , была украинская власть, которая с Кремлем периодически заигрывала, была украинская оппозиция, которая этому сопротивлялась (или делала вид, что сопротивляется), и была российская «несистемная» оппозиция , которая якобы пыталась защищать демократические ценности . Так продолжалось последние три года , и казалось , что намерения всех сторон на той региональной шахматной доске определено надолго. И вот недавно все изменилось : партия власти в Киеве вдруг якобы начала отстаивать евроинтеграцию , и этого было бы достаточно , чтобы пересмотреть диспозицию .

Допустим, в прозападность нынешнего режима я не верю ни секундочки, это временные колебания по рецептам Батьки, хотя стоит думать, как ими воспользоваться. Между тем в соседней стране произошло событие якобы локальное, а по сути, определяющее её дальнейшее развитие. Имею в виду местные выборы, и не все, а только в столице, где на пост мэра претендовал молодой технократ, выпускник (ну, если точнее , бывший стажер ) Йельского университета, активный пользователь интернета, борец с коррупцией, потенциальный политзаключенный Алексей Навальный. Демократическая общественность, несмотря на свою пестроту, в общем активно выступала за оппонента официальной власти. Отдельные голоса, правда, предупреждали против популизма кандидата- или на грани , или уже за гранью ксенофобии, но общая интонация была такова: мы откусим у взрослого дракона участочек , а уже между собой разберемся с юным Дракошей .

Дракоша между тем не сдерживался и не слишком заботился о политкорректности высказываний на предмет соответствия западным ценностям. Вся кампания была построена на призывах бороться с коррупцией (вещь, конечно, полезная и духоподъемная, но ничего принципиально нового - Путин тоже недавно решил ограничить аппетиты чиновников), а также перекрыть доступ в Белокаменную всяких там мигрантов. Причем к последним отнесены не только представителеи независимых государств, преимущественно среднеазиатских, но и собственные соотечественники с Кавказа. То, что мог себе позволить столичный маргинал или офисный хомячок, стало отныне частью публичного политического дискурса. Что с того, что хозяйственный комплекс мегаполиса просто остановится без таджикских дворников, узбекских грузчиков и туркменских строителей? Что с того, что кавказцы являются полноценными гражданами Федерации (последнее слово уже давно следовало бы брать в кавычки: Россия - это никакая не федерация, а жестко вертикализованное унитарное государство), которые имеют право жить в своей стране везде, где захотят? Наконец, стоило ли проливать реки крови, пытаясь удержать Чечню, чтобы потом указывать ее жителям свое место?

Я специально отказываюсь обсуждать бытовые привычки горячих сыновей гор и менее горячих сыновей степей. Любая среда любых мигрантов- криминогенна по определению, похожая проблема есть везде в Европе, но решать ее с помощью китайской стены или циркуля для измерения черепа- классика средневековья. К тому же следует быть последоваетельным: не любите инородцев- отпустите околицы, а затем получи право фильтровать желающих влиться. А сопутствующая риторика же г. Навального и его окружения в этом смысле вполне категорична - очередные вариации на тему вставания с колен. «Вот тебе, бабушка, и Юрьев день».

Беглое знакомство с «околонавальным» сегментом российской блогосферы несколько ошеломляет. Чтобы не перегружать читателя негативной энергетикой, изложу квинтэссенцию : Путин - это никакой не государственник, его конечная цель - только вывести за границу 70 ярдов ( что отчасти правда ), государство он растерял и погубил, союзников от себя отвернул, Украину потерял, откормленные старые элиты сидят на чемоданах (тоже отчасти правда ), а вот теперь придет к власти новое поколение 30 -40 -летних (самому Навальному 37 )- настоящих патриотов, которые вернут России былое величие, прикрутят гайки, накажут коррупционеров (ага !), усмирят чурок, покажут сателлитам (прежде всего хохлам ) их место и заставят мир по настоящему уважать возрожденную Империю. С орлом или серпом и молотом - там посмотрим.

Должен признать, до сих пор я несколько недооценивал националистические настроения в современной России. Мне казалось, что их патриот нового образца скорее настроен отказаться от геополитических рудиментов в пользу обустройства heartland. Значит, не готов. Смотрите внимательно. Изучайте. Запоминайте. Завтра будете иметь дело с ним. Вы можете еще пожалеть о Путине!

Маю одне зауваження щодо термінології, що вживає пан Макаров, коли він пише про "націоналістичні настрої":
-що то за такий аршином загальним незміряні " русскіє націоналістьі", які і досі не розуміючи різниці між поняттями- "батьківщина" і "держава", не можуть не те що визначитися між собою- кого саме можна вважати за "російського націоналіста", а навіть не в змозі окреслити кордони "етнічних земель російського народу", бо все у них виходить -то контурна карта державних кордонів Рос. Імперії, то СРСР?

У меня одно замечание по терминологии использемой г.Макаровым, когда он пишет о "неционалистические настроения":
-что это за аршином общим неизмерянные "русские националисты" такие, которые до сих пон не понимая разницы между понятиями "родина" и "государство", не могут не то что определиться между собой- кого именно можно считать "русским националистом", а даже не в состоянии очертить на карте границы "этнических земель русского народа", потому что всё у них получается контурная карта государственных границ то Рос. Империи, то СССР?

Tags: кажущееся и действительное
Subscribe

  • Post a new comment

    Error

    default userpic

    Your reply will be screened

    Your IP address will be recorded 

    When you submit the form an invisible reCAPTCHA check will be performed.
    You must follow the Privacy Policy and Google Terms of use.
  • 4 comments